6. які події в житті шевченка відбулися у ці роки? 1814, 1823, 1836, 1838, 1840, 1843, 1845, 1847, 1847 – 1857, 1859, 1860, 1861. іть будь ласка

1823-померла мати Тараса
1838-шевченка було викуплено на волю
1840-вийшла перша збірка Шевченка,,Кобзар''
1843-закінчив писати драму Назар Стодоля
1845-у Петербурзі зустрічається з учасниками політичного гуртка
1847-затверджений на посаду вчителя малювання
1859- Шевченко познайомився з письменницею Марко Вовчок
1860-вийшов з друку Кобзра і поеми
1861-турбується про придбання землі біля Дніпра для побутови хати

1814- народження Тараса
1823-померла мати Тараса
1838-шевченка було викуплено на волю
1840-вийшла перша збірка Шевченка,,Кобзар''
1843-закінчив писати драму Назар Стодоля
1845-у Петербурзі зустрічається з учасниками політичного гуртка
1847-затверджений на посаду вчителя малювання
1859- Шевченко познайомився з письменницею Марко Вовчок
1860-вийшов з друку Кобзра і поеми
1861-турбується про придбання землі біля Дніпра для побутови хати

1 Байдужість, найстрашніша хвороба нашого часу.

Не бійтеся друзі – писав П. Польський письменник Бруно Ясенський

Принаймі вони можуть вас зрадити. Не бійтеся ворогів . Принаймі вони можуть вас убити. Бійтеся байдужих. З їхньої мовчазної згоди творяться і зради, і вбивства.

Задумайся на хвилину читачу. Чи не «мовчав» і ти

часом? Там де треба було на весь світ кричати! Чи

не втікав задля власного спокою у життєві

кущики щоб нічого «не бачити» і «не чути» « незнати »? Пригадай читачу чи не проходив ти мовчки

коли хтось нівечив природу твоєї землі? Коли

якийсь ворожий зайда чинив наругу над

святинями твого народу? Над його історією?

Сполохані орли злітають у небо щоб у бойовому леті опуститися помстою на тих хто руйнує їхні

гнізда. Сполохані жаби стрибають у болото щоб

тихо і спокійно пересидіти небезпеку. Задумайся

читачу і зваж: хто ти?

  Вона стоїть і дивиться на мене. її погляд м'який, теплий, ніби підсвічений якимось яскравим світлом. Від неї йде доброта і ще... ще якась безпомічність. 
     Мама... матіночка... матуся... Безліч дорогих серцю слів можна сказати про маму. Вона єдина, хто пробачить усе, хто пригорне до себе та захистить у будь-якій ситуації. Ось зараз я стою, дивлюсь на неї і привітно посміхаюсь. На душі така приємна ніжність. 
     Матусині губи поступово розпливаються в таку знайому усмішку. От зараз матуся посміхнеться, і в кутиках вуст заграють сонячні зайчики. Я знаю кожну зморшку на її обличчі, кожну рисочку. Роздивляюсь уважніше маму: вона ще молода, в неї русяве довге волосся (в дитинстві я страшенно його скубла, але мама тільки сміялась), невеличкий носик з ледь помітною горбинкою (у мене теж), маленькі, рожеві, завжди усміхнені вуста і найкрасивіші очі в світі. Вони змінюють колір залежно від матусиного настрою. Іноді, коли я принесу зі школи . «10», вони зелені-зелені, коли не помию посуд, вони сірі, з гіркими нотками, які я добре відчуваю. Вони міняться, вони виграють якимось неземним світлом. 
     Моя матуся дуже весела, дотепна, жвава. Вона полюбляє одяг спортивного стилю. Джинси і светр — її найулюбленіші речі. Вся її постава видає людину енергійну. У кожному її слові і русі відчувається глибока внутрішня гармонія. Коли вона швидко йде, то її волосся, зібране в «хвостик», кумедно підстрибує. Я дивлюсь на матусю і радію, що в мене така добра, стильна, сучасна мама. Просто найкраща в світі!