Випишіть сполучення слів , вжиті в переносному значенні .складіть речення з одною парою слів . золотий годинник-золоті руки, гарячий погляд- гарячий шоколад , залізна воля-залізна стріла, вишневе варення-вишнева сукня, гостре слово -гострий ніж, гіркий перець -гіркий урок

Відповідь:Любов — це найглибше почуття людини. Вона народжується разом з людиною і вмирає разом з нею. Любов буває різною: любов до жінки, до матері, до Батьківщини, до дитини. Але в будь-якому випадку вона робить людину духовно багатою, наче дарує їй крила.

Про це велике почуття писали майже всі письменники і поети. Дмитро Павличко також створив багато ліричних картин кохання. Як творець талановитих віршів, поем та пісень, він приніс у велику літературу долю свого краю, частку свого серця. Читачі схвильовано оцінили книжки Дмитра Павличка, які знаменували собою наступне визначне досягнення новітньої поезії, творчий злет українського мистецтва слова. Слово Д. Павличка, виразне й самобутнє, відшліфоване до блиску і точне, виповнене чуттям любові й ненависті, багате на барви і голоси життя, лине по-молодому дзвінко, щиро. Поезія Павличка така мелодійна, що вже давно привернула увагу композиторів. Щирості вислову поет досягає народнопісенними засобами, пестливими словами, ліричною схвильованістю.

Справді народною стала пісня "Два кольори". Краса і нев'януча свіжість її полягають передусім у глибинній поетичності тексту. Вільно оперуючи словом, поет досягає стислості вислову.

Усього доводиться зазнати людині на своєму віку, однак головним, визначальним повинні бути любов до батьків, здатність лишитися самим собою і тоді, коли вже "війнула в очі сивина". Дорогим і святим для героя пісні зостався "згорточок старого полотна і вишите... життя на ньому" — як добра згадка про матір, як заповіт вірності рідній землі.

Пояснення:

Дон Кіхот завЕршив Усі прИготуваННя до лицарСЬкої подорожі але не бажав відкладати на далі здійсненНя своїх намірів,тому нікому не казав про цей задум. Він удосвіта вбрався в панцИр,сів на коня. Росінанта надів на голову шолом,настромив на руку щит,узяв списа і виїхав за ворота будинку. Лицар був страшеННо задоволеНий,що так вдало почав сдійснювати свої бажаННя. Та не встиг Дон Кіхот виїхати в поле,як через деякий час пригадав,що його не висвЯчено в лицарі. Тому не мав права піднести зброю на будь-якого шляхетного суперника. Ці думки мало не змусили мандрівника залишити такий бажаНий намір. Але згодом він вирішив що його зможе висвятити перший,хто зустрінеТЬся на шляху. На цьому Ідеальго заспокоївся і поїхав дорогою,яку вибрав навмання. Так Дон Кіхот мандрував увесь день,а надвечір стомився і зголоднів.Ідеальго почав роЗдИвлятися навкруги,щоб потупбуватися про себе та коня. Недалеко від шляху,він помітив корчму та вирішив поїхати до неї . Нашому шукачу пригод вона нагадувала замок з чотирма баштами і блискучими дахами над ними.