Аналіз твору василя пахаренко що дня, що днини, що хвилини з нас витікає україна краплинами забутих слів потоками спустілих сіл, пекучими палючими сльзами що проливає, зраджена синами українятами вкраїна у світі всем така єдина безбатьківщинска батьківщина ви кажете: бурхливе русло, оглянтеся - багате вгрузле і все лютіш лютує спека, і вже пустеля недалеко

Основою докорінного перелому в українській літературі стала

творчість Т. Шевченка. Інтерес до етнічно-

побутових рис українського народу, ідеалістичні поривання

романтиків до козацького минулого замінюються зверненням

послідовників великого поета до корінних антагонізмів

кріпосницького суспільства. Поглиблюється розуміння

народності, незрівнянно багатшими стають засоби типізації

дійсності, діапазон літературної мови. Все виразнішою постає

залежність характеру і поведінки персонажів від системи

суспільних відносин. У творах Марка Вовчка виявляється

непримиренний конфлікт між поміщиками й пригнобленим

селянством, виникають типи народних протестантів. Про

трагічну долю буковинських селян і жовнірів розповідає

талановитий прозаїк Ю. Федькович. В його творчості реалізм

поєднується з досить сильним романтичним струменем, що

своєрідно забарвлює твори реалістичного плану.

Я казала це вже неодноразово і продовжую це стверджувати: Тарас Григорович Шевченко для нашого народу, для України, – це не просто поет чи художник. Він став ковтком свіжого повітря, ковтком натхнення, цілющим струмком посеред пустелі для багатьох поколінь. До нього йшли за благословенням: і незламні воїни, і освічені інтелігенти, і працьовиті селяни. Головною мрією славетного Кобзаря було безхмарне майбутнє для України, тому так сильно прагнули знищити його книжки можновладці, змусити мовчати Шевченка, заславши його далеко від дому….
Минули століття, зараз Україна – це незалежна держава, проте й досі непокоять сумніви: чи піднялися ми з кріпосницьких колін, чи навчилися жити без ката і чи робимо усе, що від нас залежить задля щасливого майбуття?Шевченків ідеал людини й загалом майбутнього вимірюється добром, точніше – здатністю творити добро, чинити щось хороше кожного дня, не очікуючи нагороди чи похвал.