Твір роздум на тему який вчинок можна вважати героїчним

Який вчинок можна вважати героїчним?
Кожен день багато людей робить гарні вчинки, але тількі одиниці з тих вчинків називають героїчними. На мій погляд, існує певна межа між вчинком просто добрим і героїчним. Наприклад, просто до літній людині або інваліду - поступитися місцем у транспорті, до донести сумку - це не героїчний вчинок, але добрий. А от якщо добрий вчинок вимагає від людини чималих зусиль або ризику для життя - це вже, як на мене, буде героїчний вчинок.

Наприклад, якщо ти побачив людину, якій стало зле на вулиці, і визвав "швидку до " - це дуже гарний вчинок, що, можливо, врятував людині життя. Але ций вчинок не героїчний. На мій погляд, героїчним буде вчинок, коли ти побачиш таку людину, наприклад, під час прогулянки лісом, куди не доїде "швидка", і будеш тягнути її на собі кілька кілометрів до найближчої траси, зловиш авто і довезеш-таки людину до населеного пункту, де є лікарі. Такий вчинок потребує з твого боку багато зусиль; до того ж, якщо постраждалий виживе, твій внесок у її порятунок буде доволі великим. 

Якщо людина ризикує собою, коли робить добрий вчинок - наприклад, рятує когось з вогню - це теж буде героїзмом. Я вважаю, не кожна людина здатна на героїзм, саме тому героїчні вчинки викликають таку повагу. 

Жоден найточніший і найчесніший підручник історіїне за-мінить спілкування з минулим через дерева, скелі, джерела,які люди пов'язують із конкретними історичними особами.

Скажімо, у гли-бокій балці урочища писарського, що на Черкащині, течеджерельце, яке колись, за народними переказами, розчистив

поет.

Завжди свіжа й чиста вода в криниці, що на старій мир-городській дорозі, Максим Рильський писав про неї: «Криниця в балці, журавель при ній, тут, кажуть, воду пив колись

Шевченко».

На далекому Мангишлаці, куди в позаминулому

столітті був висланий поет, є колодязь, який місцеві жителі

називають Тарасовим.

Объяснение:

Складні речення це ті у яких дві і більше граматичні основи(підмет і присудок)

На плесі Дніпра колихались на воді сотні лодій. Майстри доклали сил, щоб лодії наганяли страх на ворогів. На носах вирізали з дерева чурів з рогами й банькатими очима, вепрів з гострими іклами, водяників з лисими головами й надутими щоками, дів з довгими косами.
Лодії рушили з місця. Попереду йшов насад Святослава з великими вітрилами. За ним ключами пливли інші лодії.
Коли за крутим поворотом зник Київ, князь повернувся обличчям вперед. Широке плесо Дніпра відкривалося перед ним. По воді ходили високі, запінені хвилі. У синьому небі пливли кучеряві хмари.
Увечері над обрієм запалилась перша вечірня зоря. По всьому небу засяяли самоцвіти. Вітер зліг, довелося спускати вітрила. Всі сіли на весла. Князь Святослав взяв стерно.
Раптом з глибини темного неба зірвалася зоря. Вона була дуже велика, сліпуча. Навколо стало видно, як удень. Стало видно плесо, піщані жовті коси, кожну лозинку на них. Стало видно куликів, які зі схованими під крила головами стояли й спали біля самої води.
Дружинники підняли весла, завмерли й прикипіли очима до неба. Зоря промчала небом, густо почервоніла і догоріла на заході.
Поява зорі вразила воїв та князя. Вони були певні, що це знак Перуна. Уночі знак на небі показував шлях на захід. Це був знак перемоги!