Основна думка до творчості василя стуса

  Народився Василь Семенович Стус на Святвечір — 6 січня 1938 року — у мальовничій Рахнівці на Вінниччині (за паспортом — 8 січня, бо мати — Їлина Яківна Стус — вирішила не дратувати владу збігом дня народження з днем великого релігійного свята). Був він четвертою дитиною в родині.
   Їлина Стус, дочка заможного селянина, крізь усе життя пронесла цілковиту ворожість до радянської влади, а дід Василя довго не бажав «добровільно» вступати до колгоспу, вважаючи за краще платити здирницькі податки. Увесь свій чималий статок родина остаточно втратила в 1931-1933 рр. У 1936-1937 рр., коли тиск на заможних селян став нестерпним, Семен Стус (батько поета) почав шукати можливостей вирватися до міста, аби позбутися принизливого, закріпаченого стану українського селянина. Йому вдалося влаштуватися на один з хімзаводів м. Сталіно (Донецьк).
   Перше враження малого Василя від донецького бараку — глум, на який здіймали сільську традиційність його сім'ї, висміювання їхньої мови. Ще несвідомо, він поділив світ на «своїх» і «чужих». «Пам'ятаю, як сміялися жінки донецького бараку, що я хвалився, ходячи в довгій сорочечці: «цю сорочку мені бабуня пошила з кишенькою» — казав я, їм було чогось відрадно».
   Про своє дитинство поет пише, що воно було щасливе. Найбільший слід на душі залишився од маминої колискової «Ой, люлі-люлі, моя дитино». Шевченко над колискою — це не забувається. А співане тужно: «Підеш, мій сину, по Україні, нас кленучи» — хвилює і досі. Щось схоже до тужного надгробного голосіння з «Заповіту»: «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров'ю землю окропіте», — як перше почуття немовляти на білому світі. Це були враження від дитинства. Гарного дитинства». Василь згадував мамині перші уроки поезії: «Знала багато пісень і вміла дуже інтимно їх співати. Пісень було стільки, як у баби Зуїхи, нашої землячки».

Твір-роздум. Найважче - це творення себе
Людина народжується чистою, як білий аркуш паперу. На ньому згодом життя напише багато чудового і огидного. Але все одно ми повинні заповнювати простір на папері нашої душі, не зважаючи навіть на значні помилки.
Чи вдивлялись ви коли-небудь у рукописи видатних людей, справжніх майстрів? Коли так, ви обов'язково помітите безліч виправлень на шляху до створення шедевру. Так і в житті. Треба докласти неймовірних зусиль, щоб записи твоєї душі були варті поваги. З дитинства батьки, бабусі, дідусі, розповідаючи нам казки або оповідання з життя, навчають бути добрими і лагідними. Стаючи дорослими, ми мусимо вирішувати для себе, як вчинити і як розпізнати добро і зло. За цими орієнтирами можна творити себе. Кожна людина повинна триматися в певних межах, і не має значення, в яких саме. Головне те, щоб вони існували і щоб усе життя зазнавало їхнього впливу. Ми повинні аналізувати себе і робити висновки. Повинні змінювати те, що не узгоджується з особисто нашими принципами.

  1. Односкладне речення:
    В. Віршувальників чекали з нетерпінням.
2. Означено-особове речення:
    Г. Люблю вночі на небеса дивитись.
3. Неозначено-особове речення:
    А. У вікно тихо постукали.
4. Безособове речення:
    А. Стежку прикидало снігом.
5. Узагальнено-особове речення:
    В. Від своєї тіні не втечеш.
6. У цьому рядку є слово-речення:
    А. Еге! Це не ваші груші!
7. Неповне речення.
     В. За вікном – гай квітів, кущі квітів і трава з квітами.
8. «Зайве» речення.
      В. Зима. Холоднеча. Засніжений ліс.
10. У цьому неповному реченні пропущено другорядний член:
      Г. Хати розкидані трохи хаотично. Біля кожної – ростуть квіти.
11. Це речення не називне:
      А. Який багатий світ!
      Б. Вона виразна й абсолютно артистична!
12. Речення, у якому неправильно стоять розділові знаки:
      Б. Бджола жалить жалом, а людина (–) словом. (потрібно тире)
      В. Око бачить далеко, а розум – ще далі. (зайве тире)

13. Відповідність:
      1) означено-особове речення. -  В. Сідаю до столу коло вікна.
      2) неозначено-особове речення. - Д. Що там думають на тій землі?
      3) інфінітивне речення. -  Г. Ой не впізнати отчої хатини.
      4) узагальнено-особове речення. - А. Не по дружбі, а по службі пізнавай людину.

14. Відповідність за вираження головного члена у безособовому реченні.
1) Безособове дієслово.  -   Б. На вулиці сутеніло.
2) Дієслівна форма на -но, -то.  -  Д. Там усе правильно записано.
3) Прислівник.    -   А. Навколо гамірно та весело.
4) Слова типу немає, не було, не буде. -   Г. Більше не було слів.