Напишiть твiр мiнiатюру за тенмою надзвичайна зустрiч у лiсi. використавши слова: лiсовичок, злобливий, вiтрило, дощовичок.

Одного разу ми з подругою та з її батьком прогулювалися лісом.                Час наближався до вечора, і ми вирішили, трохи посидівши, іти додому.  І ось раптом ми з подругою мало не крикнули з переляку.                         У кущах, за декілька метрів від нас, промайнула сіра вовча спина і ми побачили, як вовк, величезний, сірий, побіг вперед лісом, наче не помічаючи нас.                                                                                               

Я була дуже здивована і налякана, але батько подруги Олександр Степанович заспокоїв нас: "То був не вовк, просто собака, схожий на вовка".                                                                                                          Тоді, заспокоївшись, я запитала, чому цей собака тут гуляє, так далеко від людей.                                                                                                         І Олександр Степанович розповів мені таку історію...                            Була зима.                                                                                               Лісничий, що наглядав за цим лісом і жив неподалеку, йшов рано-вранці на риболовлю і вирішив по дорозі зайти до лісу, подивитись, як там справи.                                                                                                         Вже виходячи з лісу, чоловік почув тихеньке скавчання.                        Він прислухався.                                                                                    Скавуління лунало з-за величезного, припорошеного снігом дерева. Лісничий поспішив туди і за деревом в снігу він побачив мале цуценятко, що дуже змерзло.                                                                                           Чоловік, не гаючи часу, схопив його, заховав у рукавицю і швидко побіг додому.                                                                                               Прибігши, він поклав цуценя і почав його гріти. Цуценятко зігрілося, вижило.                                                                                                    Лісник його вигодував, виростив.                                                                   Виріс з маленького кволого цуценяти величезний сірий собака, що назавжди залишився вірним ліснику, що врятував його від смерті.    Живе цей пес з лісником, а вдень гуляє лісом.                                       Його всі знають і ніхто не боїться.                                                                 А звуть його просто — Вовк, бо дуже він схожий на нього.                        Почувши цю історію, ми з подругою ще трохи посиділи, а потім раді і щасливі за Вовка пішли додому.                                                                     І всю дорогу я думала про те, як добре, що на світі є такі люди, які люблять, охороняють тварин і в скрутну хвилину допомагають їм.

Образ Олеся

Олесь сором’язливий хлопчик, що навчається у сільській школі. Ось як описав його зовнішність автор: «Він ще малий, головою ледь до клямки дістає. Очі в нього чорні, глибокі, як вода в затінку, дивляться широко, немов одразу хочуть збагнути увесь світ».

Характеристика Олеся

 

Хлопчика Олеся характеризують такі людські риси:

добрий

людяний

гуманний

лагідний

співчутливий, небайдужий

уважний та пильний до природи, вміє бачити красу навколо себе

сором’язливий

розумний

допитливий (цікавиться усіма дрібничками, що трапляються йому на шляху до школи)

смирний

слухняний по відношенню до матері

з повагою та бережливістю ставиться до природи

дбайливий

старанний

відмінно навчається у школі (до випадку з малюванням дятела замість горщика)

рішучий, впертий (вміє відстоювати власну думку і протестує проти вчительки, яка не хоче його зрозуміти)

щирий

щедрий

незлопам’ятний (з легкістю забув образу на Федька Тойкала, який його вдарив за, нібито, зраду)

вдячний

здатний стати справжнім, вірним другом, але поки що не знайшов собі приятеля серед однолітків, адже вони, так само як і дорослі, вважають його диваком

Аналіз твору «Дивак»

Чому Олеся називають диваком?

Передусім, через його незвичне, безмірне захоплення природою. Хлопчика захоплює краса рідного краю. Він з такою всепоглинаючою любов’ю ставиться до природи, що йому навіть шкода псувати лід, яким покрилася річка. Ось витяг з його діалогу з іншими школярами:

— Ей, Олесю! – кличуть з гурту. – Гайда з нами подушки гнуть!

— Навіщо лід псуєте? – у відповідь Олесь. – Він ще молодий.

Чим зацікавив мене Олесь з оповідання «Дивак»?

Своєю поведінкою Олесь мене не зацікавив, а навіть вразив. Хлопчик дуже трепетно і зворушливо ставиться до природи. Можна сказати, він сприймає її як живу істоту. Ось приклади епізодів, що траплялися з Олесем та дозволяють зробити висновок про нього як особистість:

не забрав у дятла шишки

допоміг сосні не впасти, бо нагріб снігу під окоренок

намагався перешкодити хижій щуці з’їсти пліточку та жалкував, що це не вдалося

переймався, що коням буде важко везти багато сіна

прохав діда Прокопа не хльоскати, тобто не бити, батогом коней.

У чому головна думка твору Григора Тютюнника?

Автор поставив за мету через образ маленького хлопчика Олеся показати ставлення до природи з ніжністю та любов’ю. Оповідання навчає підростаюче покоління бути помічати мальовничу красу рідного краю, а головне — охороняти скарби природи.

У творі зображено різне ставлення людини до природи, адже хлопчику Олесеві протиставлений образ його діда Прокопа, який споживацьки ставиться до природи. Це і є відображенням боротьби добра і зла в оповіданні: з одного боку, духовна краса особистості й єдність людини та природи (через образ Олеся), з іншого — користолюбство, черствість і жорстокість (через образ діда Прокопа).

На мою думку, саме такі люди, як Олесь, врятують світ, адже вони мудрі, небайдужі до чужого горя та чутливі до навколишнього світу.

Я вважаю, що дистанційне навчання не можна однозначно назвати хорошим чи поганим, адже є багато як переваг, так і недоліків. Ось, наприклад, до переваг можна віднести те, що кожен самостійно намагається опрацювати матеріал, більш прикладає зусиль, а крім цього — ніхто не заважає, як це буває на справжніх уроках. Тим не менше, кількість недоліків теж вражаюча. Час навчання не нормований і ми витрачаємо його понаднормово, чого не було б, якби ми ходили на заняття. Як би це сумно не було, але монітори, за якими ми раніше залюбки проводили б час, і справді негативно впливають на зір, нашу поставу і загальне самопочуття. Підсумовуючи, можу сказати, що це непоганий варіант навчання, якщо не враховувати деякі незначні проблем.