Тест з української мови 1. простим є речення а між сосен стелиться стежина, гойдає вітер царство трав (м. луків б чого ж ти журишся, ромашко, чого ти гнешся до землі? (о. донченко ). в по діброві вітер виє, гуляє по полю, край дороги гне тополю до самого долу (т. шевченко). г самовар кипить, та нікому чай пити (нар. творчість). 2. складений дієслівний присудок є в реченні а два джмелі із самісінького ранку пораються коло квіток (п. загребельний ). б а тепер будемо вечеряти всі разом (в. собко). в в розквітлих келихах тюльпанів ти дарував мені любов (о. довгоп’ят). г понад берегом кошлатим сосни почали дрі (л. боровиковський). 3. поширеним є речення а гостям весело. б зазвучала музика. в очі - як волошки. г літо студене. 4. односкладним є речення а пили водицю чисту, славили березу густолисту (а малишко). б дихаю найдорожчим у світі чистим степовим повітрям (о. донченко ). в в калюжах грозяна вода (а. малишко). г нащо, вітре, ти голубиш в серці мрію золоту? (олександр олесь). 5. відокремленим означенням ускладнено речення а пригнувшись до самої землі, друзі ясніше побачили обриси двох доріг (м. стельмах). б зло нічого не дає, крім зла (м. луків). в шукаймо в людях хороше, мов скарби, що давно забуті (м. сингаївський). г акації стояли саме в цвіту, заквітчані безліччю білих китиць (і. не- чуй-левицький). 6. відокремленою обставиною можна замінити підрядну частину складного речення а коли ми вийшли з машини, несподівано пішов дрібний дощ. б квіти гарно ростуть, коли клумбу поливають теплою водою. в ми побігли до озера на краю села, коли прокинулися вранці. г щойно настав вечір, на небі з’явився повний місяць.

Яка найбільша мета в житті? Я вважаю - збільшувати добро в навколишньому світі. А добро - це перш за все щастя всіх людей. Воно має багато складових і кожного разу життя ставить перед людиною завдання, яке необхідно вирішувати. Можна і в дрібницях зробити щось добре, можна й думати про щось величне, але дрібниці і величність не слід розмежовувати. Багато чого в нашому житті розпочинається з дрібниць, зароджується в дитинстві і в тім, що поряд.

Дитина любить свою матір і свого батька, сестер, братів свою сім'ю, свій дім. Поступово розширюючись її схильності розповсюджуються на школу, село, місто країну. А це вже зовсім інше, тобто велике й глибоке почуття, хоча на цьому зупинятися не треба, а необхідно в людині шанувати людину.

Ми повинні бути патріотами. Немає необхідності ненавидіти кожну чужу країну, тому що любиш свою.

Велика мета добра починається з бажання добра своїм рідним, проте розширюючись, воно охоплює значно ширше коло проблем.

Любов не може бути несвідомою, вона повинна бути розумною. Це означає, що вона має єднатися з умінням помічати недоліки, боротися з ними. Вона повинна єднатися з мудрістю, з умінням відрізняти добро від зла. Вона не має бути сліпою.

1. Початкова форма (називний відм. однини).

2. Розряд за значенням:

• особовий;

• зворотний;

• присвійний;

• вказівний;

• означальний;

• заперечний;

• неозначений;

• відносний;

• питальний.

3. Морфологічні ознаки:

• рід;

• число;

• відмінок.

4. Синтаксична роль.

Нащо мені сиротою на сім світі жити? (Т. Шевч.)

Мені — початкова форма я (хто?),

особовий, роду не має, однина, давальний від­мі­нок;

у реченні виконує роль додатка.

Объяснение:

____________________________

Ставь сердечко ❤️. И отметь меня лудшим!✨)

____________________________