Написати замітку до шкільної газети на тему ( пернатим друзям)

   Наближується зима. Незабаром випаде сніг и настануть морози.У таку люту пору року дуже важливо до нашим пернатим друзям.
 Тому учні нашої школи активно взялись до справи. Вони роблять годівнички для птахів,та білочок. Встановили чергування для своєчасного поповнення годівничок.Проводять агітаційні акціі закликаючи до добрих справ жителів нашого міста.
 

Моя рідна земля – благословенна Україна. Важким і тернистим був її шлях. Віками люті вороги хотіли позбавити нашу неньку мови, нації та мрій. Та піднялась вона із колін, кинувши додолу вороже ярмо. Сьогодні вона є спільним домом для велетенської родини, у якому лунає ніжно-мелодійна українська пісня.

Моя Україна – це золотисті пшеничні коси і небесна блакить, це край, де «сміються плачуть солов’ї», це тихі зорі і ясні води…Не уявляю я матінки-годувальниці без синьооких волошок в житі та червонощоких маків, без калинового намиста та вербової гілки, без цілющого барвінку та розмаїття мальв…І так хочеться, щоб моя рідна земля завжди мала свого господаря, який дбатиме про її долю, щоб залишити у спадок нащадкам могутню державу із славною історією та з національними звичаями і традиціями.

Нелегкі часи випали на долю неньки-України, тому вона із мольбою на устах благає нас згадати про неї, відбудувати, відновити і запитує: «Хто ж то зробить, як не ви – пагінці тисячолітнього дерева мого роду?»

А й справді, саме нам вершити майбутнє української нації, зміцнювати коріння родинного дерева і примножувати багатства рідної землі. Ми, нащадки славного козацького роду, йдемо по світу у священних вишиванках, у яких і біль український, і зітхання, дівочі мрії і сподівання, і вкотре доводимо усім, що ми – є, що дух українського народу живе!

Квітчаста рідна Україно, ми, діти твої, зробимо усе для того, щоб множився цвіт нашої нації. Ось побачиш: ми розбудуємо тебе працею хліборобів і вчених, вчителів та лікарів, поетів та композиторів. Золоті коси рідної матінки будуть заквітчані успіхами її синів і дочок. З’являться нові винаходи, втіляться у життя мрії, підвищиться добробут народу. Заквітує наша земля рясними садами, наповниться дитячим сміхом, стане щасливим та радісним майбутнє, бо наша ненька – Україна у вінку калиновім!

Зараз є дуже багато людей, які тільки прикидаються справжніми друзями. Вони брешуть, бувають егоїстичними та лицемірними. Багато людей через такі випадки перестали вірити у справжню дружбу. Та все ж, є добрі, привітні та вірні друзі. Іноді буває, бачиш якихоть двух подруг і здається , наче їхня дружба тільки для інших, вони вдягають маску.Або ж буває, що один з друзів зраджує іншого. Такі особи не розуміють всієї цінності дружби. Це ж так чудово мати друга, який  розрадить у біді, підтримає у важку мить, до чого б йому це не коштувало. Таких друзів потрібно цінувати і відповідати їм тим ж. Не даремно ж говорять, "Справжнього друга за гроші не купиш". Я вважаю, що це саме так і я б ніколи не проміняв (проміняла) свого найкращого друга на гроші або якісь інші матеріальні речі.