Іть ! діалог на 10 реплік поро батька і класного керівника мета батька: дізнатися пор успіхи сина мета класного керівника: сказати про навчання і поведінку учня please

Після занять у школі, вчителька Михасика викликала його батька до школи. Прийшовши він сказав:
— Добрий день, Любов Богданівно. Ви мене викликали?
— Добрий день. Так Остапе Миколаєвичу, викликала, - відповіла жінка.
— Що ви хотіли мені повідомити?
— Діло в тім, що ваш син " з'їхав" у навчанні.
— Я розумію. Оцінки у щоденнику я бачив.
— А ще він зачіпляється до дівчат.
— Вибачте звичайно, але це перехідний період.
— Я все розумію, але щоб штовхати їх зі сходів – дуже некультурно!
— Гаразд я з ним поговорю. Вибачте я дуже поспішаю. Мені уже пора іти.
— Так, звичайно. Усе, що я хотіла я сказала. Допобачення.
— Допобачення.

А)У КНИГАРНІ                             б)У ШКІЛЬНІЙ ЇДАЛЬНІ
-Привіт , Петрик .                         -Привіт , Саша .
-Привіт , Катруся .                       -Привіт , Женя .
-Що робиш ?                                -Що будеш брати ?
-Вибираю книгу .                          -Сік та шматок пирога , а ти ?
-Яку ?                                          -А я візьму чай та канапку або також пиріг
-Про піратів .                                -Гаразд , зустрінемось у холі .
-Як цікаво .                                  -Добре
-Гаразд , бувай
-Бувай , зустрінемось завтра .

По сивих водах небес плив місяць. Наче обгорнутий блискучою фольгою, він розливав по нічному небу хвилі м'якого проміння, і тихо слав холодне світло донизу, й під тим широким і байдужим усміхом усе набрало якихось легких і неначе нереальних обрисів. Полегшали будинки, здавалися не такими громіздкими; обличчя людей стали вродливіші й таємничіші; гілля дерев, опушене молоденьким листям, особливо переблискувало й пахло. Мовчазна і велична стояла Софія — у місячному промінні рівно, спокійно світились її бані.

Ішов по нічних, безлюдних вулицях... Місяць у небі побільшав і пояснішав, безмежні потоки блідого світла затопили місто. І місто стало тихе, замислене, вродливе якоюсь особливою весняною вродою. Ще ясніше й величніше світилися бані Софії, її споруда наче була символом єднання цього прекрасного світу, цієї весни з голубим єднанням ночі, з поодинокими мерехтливими зорями