Український відповідник слову прогрес

Звуки в українській мові поділяються на голосні й приголосні.

Голосні звуки – звуки, які утворюються тільки за до голосу. При вимові голосних звуків повітря вільно виходить через ротову порожнину, не зустрічаючи перешкод.
Голосних звуків у нашій мові 6. А а, Е е, И и, І і, О о, У у. 

Учу я звуки голосні
Чому так весело мені?
Бо вчу я звуки голосні.
Їх рівно шість. Я всі назву:
А, І та Е, О, И та У.
І. Січовик

А на письмі ці голосні звуки позначаються 10 буквами:
А а, Е є, Є є, И и, І і, Ї ї, О о, У у, Ю ю, Я я.

Учу я звуки голосні
Букви Є є, Ю ю, Я я на початку слова, складу або після голосного та апострофа позначають два звуки: [йе], [йу], [йа].

Букви Я, Ю, Є, що стоять після приголосного звука, позначають звук [а],  [у], [е]  і м’якість попереднього приголосного звука.

Буква І позначає звук [і] і м’якість попереднього приголосного звука.
Буква Ї завжди позначає два звуки [йі].

Голосні звуки утворюють склад. Скільки в слові  голосних звуків, стільки в ньому складів.

Приголосні звуки – звуки, які утворюються за до голосу та шуму. При вимові приголосних звуків на шляху потоку повітря виникають перешкоди, що чинять органи мовлення.
Приголосних звуків в українській мові — 22.
Б б, В в, Г г, Ґ ґ, Д д, Ж ж, 3 з, Й й, К к, Л л, М м, Н н, П п, Р р, С с, Т т, Ф ф, X х, Ц ц, Ч ч, Ш ш, Щ щ.
На відміну від голосних звуків, приголосні не утворюють склад.

Приголосні вимовляються дзвінко й глухо. Тому вони поділяються на дзвінкі й глухі.
Приголосні звуки, які вимовляються з участю голосу і шуму, називаються дзвінкими. 
Дзвінкі звуки такі: [б], [в], [г], [ґ], [дж], [ж], [з], [й], [л], [м], [н], [р], [д], [дз]

Приголосні звуки, які вимовляються тільки за участю шуму, називають глухими звуками.
Глухі звуки такі: [п], [т], [ш],  [с], [х],  [к],  [ч], [ц], [ф], [щ]

Дзвінки і глухі приголосні звуки утворюють пари:
Дзвінкі: [б] [д] [з] [ж] [дж] [дз] [г] [ґ]
Глухі:    [п] [т] [с] [ш]  [ч]   [ц]  [х] [к]

Приголосні звуки бувають тверді і м’які.
М’якість приголосних звуків на письмі позначається буквами: ь, я, ю, є, і.
Завжди м’який звук [й’]

 

Це розповідь про тварину. Випадок цей трапився з моєю двоюрідною сестрою Маргаритою. Вона дуже хотіла домашнього улюбленця. Але батьки відмовилися подарувати його. Мама з татом сказали, що собаку ніде тримати в маленькій квартирі. Від хом'яка буде багато сміття, а кіт буде точити кігті об меблі. Сестра, звичайно, засмутилася.

Стояла зима. Одного вечора Марго почула дивний шурхіт біля вікна. Нібито хтось хотів потрапити до хати будинок та стукав по склу. Сестра підбігла до вікна та побачила зовні на засніженому підвіконні жовто-зеленого папужку! Дзьоб та довгий хвостик у нього були синього кольору! Видно було, що папуга сильно змерз, напевно, випадково вилетів із будинку.

Сестра стала галасувати, прибігли її батьки. Вони почали говорити, що папуга вже замерз. Що він все одно скоро помре, навіть якщо його забрати додому. Але все ж вони вирішили ризикнути і стали розклеювати утеплене на зиму вікно. Вони дуже намагалися не шуміти! Адже пташка могла злякатися, злетіти та загинути на морозі.

Як тільки вікно трошки відчинилось, Марго одним спритним рухом схопила папужку. Птаха відігріли, і вин вижив. Папужку назвали Гошею. Так у моєї двоюрідної сестри з'явився домашній улюбленець, про якого вона так мріяла! А маленький папужка просто дивом врятувався від лютої зими!

мне!