Іть, треба до завтра! провідміняйте числівник дві тисячі шістсот п'ятдесять сім і кільканадцять.

Н.в. дві тисячі шістсот п'ятдесят сім
Р.в. дві тисячі шістсот п'ятдесят семи
Д.в. двом тисячам шістсот п'ятдесят сімом
Зн.в. дві тисячі шістсот п'ятдесят сім
О.в. двома тисячами шістсот п'ятдесят сіма
М.в. в двох тисячах шістсот п'ятдесят сімох
Кл.в. дві тисячі шістсот п'ятдесят сім
Н.в. кільканадцять
Р.в. кільканадцяти
Д.в. кільканадцятям
Зн.в. кільканадцять
О.в. кільканадцятьма
М.в. у кільканадцяти
Кл.в. кільканадцять

Мова – духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях.

Без знання рідної мови обійтися ніяк не можна. І це справді так. Людина, яка не хоче знати рідної мови, руйнує те, що повинно стати фундаментом її особистості.

Мова – це не просто слова, звуки, це – голос народу. Наш народ протягом багатьох віків творив мову, боровся за її збереження. У Конституції України написано: «Державною мовою в Україні є українська». Чому ж нині, коли маємо свою державну мову, одну з найбагатших у світі, не всі нею розмовляють? Якщо людина живе і працює на українській землі, їсть український хліб, отримує зарплату українськими грошима, то вона повинна розмовляти українською мовою.

Шануймо мову свого народую.

Объяснение: Твір мініатюра мова народу​

1. Ми працюємо для миру й живем для миру на землі. (В. Сосюра.) 2. Виходь, іди дорогами земними і від людей візьми, і людям дай. (П. Дорошко.) 3. Ми йдем і йдем, несем вогні, і творим блиск, і творим дні! (В. Чумак.) 4. He хлібом єдиним, а творчості дивом, а криком дитини існує людина. (І. Жиленко.) 5. Тільки млява, боязка людина не любить і боїться риску. (Леся Українка.) 6. He визнаю ні любові, ні дружби, ні приятелювання до перших заморозків чи до першого грому. (М. Стельмах.) 7. Є в коханні і будні, і свята, є в ньому і радість, і жаль, бо не можна життя заховати за рожевих ілюзій вуаль. (В. Симоненко.) 8. Навколо великих людей і круг їхньої пам’яті завжди точиться явна чи приглушена боротьба. (М. Рильський.)