Кожний знає, який великий трудівник маленький дятлик. Цілісінькими днями він обстежує дерева та видовбує з-під їхньої кори личинки або комашки. У садку в баби Наталі теж поселився дятлик. То тут, то там чути його працьовите «тук-тук!» Але ось настала весна, й дятликове постукування залунало зовсім по-іншому: жвавіше, веселіше. Дятлик вибрав старий горіх на межі. Стовбур у нього товстелезний, з великим дуплом, крона розкидиста, тільки без вершечка, її зламала буря. Вже з першими променями сонця від горіха долітає: «Тру-ту-ту!» Так наче лелека вибиває дзьобом. - Ні, хлопче, то не лелека, — сказав Славкові лід Юхим, знаний у селі мисливець та рибалка.— То дятлик виспівує, подругу кличе. - Це така в нього пісня? — спитав Славко. - А що вдієш? Не дав йому Бог іншого голосу, ото він і вистукує дзьобом по сухій деревині. Та ще й вибирає ту, що звучить лункіше! Цілий тиждень вистукував дятлик свою пісеньку на горісі, але подружка біля нього не з'явилася. Мабуть, ще не прилетіла. Тоді птах перебрався на суху ялину, що до неї було прикріплено телевізійну антену. Антена саморобна, зі складених навхрест алюмінієвих трубок. Тож дятлик і заходився вибивати по антені: «Дррр-ту-ту-тууу!» Коли пташок умостився на антені, Славко добре його роздивився. Такий франтуватий, у строкатому пір'ї. Штанці червонясті, крила коричневі з білим, немов каптанчик на ньому. Потуркоче-потуркоче та й ну чепуритися! Хоч би хто проходив біля двору баби Наталі, неодмінно зупиниться, коли почує дятликове туркання. Послухає, послухає, а тоді всміхнеться. Не день і не два вистукував дятлик свою пісеньку на сараї, а все марно. Подруга так і не прилетіла до нього. Тільки наступної весни знайшов дятлик собі пару. Кілька разів вав своє знамените «Тру-ту-ту-ту-ту», а вона й прилетіла! Славко бачив їх і на старому горісі, й на антені, й на сараї. Але гніздо пташки звили десь у гущавині, подалі від чужих очей. Потрібно знайти 2 порівняння та словосполучення, вжите у переносному значення.

ответ: Так наче лелека вибиває дзьобом;

Немов каптанчик на ньому - порівняння

Штанці червонясті - словосполучення, вжите в переносному значенні

Объяснение:

В дитинстві мені дуже хотілося стати художником. Дома досі зберігаються стопки альбомів з моїми малюнками. Але зараз я розумію, що професія фотографа приваблює мене більше. Звичайно, в майбутньому все ще може змінитися, і впевнено говорити про вибір роботи поки рано. Адже навколо стільки всього цікавого, і хочеться спробувати себе в різних сферах.

Фотографія – це щось чарівне і зачаровуюче. Застигла мить, яка ніколи не повториться, зафіксована в найдрібніших подробицях. Мені подобається розглядати роботи як відомих майстрів, так і початківців. У кожного свій особливий неповторний стиль. Хтось знімає природу і тварин, комусь більше до душі люди і їхні емоції, є і ті, кого цікавлять зйомки в незвичайних і навіть місцями екстремальних умовах.

У мене поки немає хорошого фотоапарата. Я користуюся маленькою камерою для аматорських зйомок, а коли її немає під рукою – телефоном. Але мене це не засмучує, тому що для успішного освоєння фотомистецтва набагато важливіше виробити власний смак і розвинути нестандартне бачення світу. До того ж іноді на сімейних святах мій дядько дає мені потримати свій професійний фотоапарат. Кожен раз я намагаюся уважно розглянути його, спробувати всі можливі функції і режими.

Мені подобається те, що фотографи можуть вільно відвідувати різні заходи, знайомитися з цікавими людьми. Багато з них подорожують по світу, а потім продають свої знімки журналам, або влаштовують персональні виставки. Приваблює і те, що через свою роботу фотограф може поділитися з іншими своїми емоціями, настроєм і ставленням до життя і подій, що відбуваються. Також завжди є можливість придумати щось цікаве і незвичайне, що приверне увагу людей. Нудьгувати з такою професією точно не доведеться.

Твір на тему моя майбутня професія фотограф

Фотограф – це людина мистецтва, яка фіксує прекрасні миті життя і залишає частинку своєї душі в результатах своєї роботи.

Луї Дагер це людина, завдяки якій існує професія фотограф, саме він винайшов унікальний б фіксації зображення.

Позитивні якості цієї профессіі – це перш за все свобода. Фотографи зазвичай співпрацюють відразу з декількома виданнями або фотостудіями, куди відправляють свої роботи. Великий плюс – вільний графік, робота фотографа не буває нудною!

Звичайно в кожній професії є свої мінуси, такі як: перше і найважливіше – робота в умовах жорсткої конкуренції, самому треба шукати місце роботи, мати дуже багато терпіння, адже клієнти бувають різні, професія дуже важка і вимотує!

Чому я вибрала цю професію? Тому що ця професія мені дуже цікава, цікава вона мені тим, що фотографи – це дуже творчі особистості, вони створюють прекрасні, чарівні роботи. Коли я виросту у мене обов’язково буде своя фотостудія

Объяснение:

Тарас Григорович Шевченко — не лише відомий поет, але й відомий художник України. З-під його пензля з'явилося чимало талановитих і неперевершених картин. Свій перший автопортрет він намалював у 1840 році, коли стараннями друзів був уже викуплений із кріпацтва і почав навчання в Академії мистецтв у Петербурзі. Його мрія здійснилася — він вільний і буде навчатися живопису!

Перед нами молодий Шевченко, йому лише 26 років. Темне волосся відтінює світлий відкритий лоб, легка привітна усмішка сховалася в куточках губ. Погляд очей глибокий і проникливий, у ньому і смуток за пережитим, і сподівання на кращу долю, але водночас трохи підняте підборіддя підкреслює наполегливий і впертий характер. Пізніше він напише: «Караюсь, мучусь, але не каюсь!»

Овал обличчя юного Тараса ніби освітлений дивним промінням на темному тлі. Юнак, який зображений на картині, ще не знає, яка доля його очікує, тому погляд чистий, привітний. Він ще не знає про допити, каземати, в'язниці, солдатську муштру, про заборону писати й малювати. Йому зараз віриться, що він врешті вирвався на волю і тепер матиме змогу творити: малярський хист дасть можливість розкритися йому вповні.

Це був період, коли майбутній великий поет навіть не здогадувався про своє призначення. Та це буде потім, а зараз він радий бачити всіх і вітати на своєму порозі.