В якому рядку поширене звертання (розділові знаки вилучено) А Діти ваша мова прекрасна не соромтесь її не цурайтесь вона нічим не гірша за інші мови. Б Роксолано Роксолано твоє ім’я мов дзвін. В Прощай прощай чужа моя людино. Г Слово чому ти не твердая криця Що серед бою так ясно іскриться? Д За правду браття єднаймось щиро єдиний маєм правий шлях.

Ти наше диво калинове
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос — більш нічого.
А серце б'ється, ожива, як їх почує...
Так говорив Т. Г. Шевченко. А для мене чим є мова мого народу? Без перебільшення можна сказати, що це одна із найбільших цінностей у житті. Це те найперше, що оточує недавно народжену дитину. Мати, батько і їх мова найпершими схилялися над немовлям. Потім була пісня — мамина колискова, дитяча, жартівлива. І скрізь чулися рідні, знайомі слова.
Кожна людина обирає собі мову, якою спілкується, інколи таких мов кілька, але рідною буває лише одна; найпотаємніші думки довіряють найріднішій мові і пишуть вірші загалом найріднішою мовою.
Немає такого письменника, який би не виказав своєї любові до своєї мови, який би не вболівав за її долю. Мільйони слів, а кожен письменник повинен вибрати свої, створити свою, власну, комбінацію, яку ще ніхто не сказав:
Страшні слова, кол вони мовчать,
Коли вони зненацька причаїлись,
Коли не знаєш, з чого їх почать,
Бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучився, болів,
Із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди, і мільярди слів,
А ти їх маєш вимовити вперше.
Найбільше серед письменників переймалися проблемами мови М. Рильський, П. Тичина, В. Симоненко, М. Куліш, А. Малишко, і зараз вони тривожать серце і Дм. Білоусу, і Б. Олійнику, і Дм. Павличку, Л. Костенко, І. Драчу та багатьом іншим. А вже про Шевченка і говорити нічого. Тому що роль мови у житті людини важко переоцінити. Можна багато говорити про красу, мелодійність, чарівність української мови. Тільки глухий не оцінить краси української мови. А яка сила жарту і дотепу в українця! Багато списано паперу про те, як принижувалася наша мова протягом віків, скільки виходило циркулярів про її заборону. Про це уже не варто говорити. З 1991 року українська мова знову здобула статут державної. Наша мова гідна такого статусу, бо нею можна сказати і найніжніші слова освідчення, і найдотепніші жарти, а зараз вона вчиться бути ще й діловою. Перед нею великі можливості. Ось тільки нам, українцям, треба навчитися її поважати, вважати рідною, найкращою. Бо мова — це сутність людини, це першоелемент народу, нації. Це не лише засіб творчості, хоч і це її величезний пласт, це — душа народу, його самобутність, неповторність. Згадайте, як любив і милувався українським словом Мокій у п'єсі М. Куліша "Мина Мазайло". Багато письменників ставлять мову в один ряд з Україною, матір'ю, коханою. Люди України, вчіться у письменників любити свою мову, збагачуйте її, розвивайте, і тоді ви і самі не помітите, як це "диво калинове" зачарує вас навіки.

Підмет — це головний член двоскладного речення, що означає предмет, про який ідеться в реченні, і відповідає на питання: хто? що?  За своєю структурою підмет може бути простим (виражений одним словом) і складеним (кількома словами).

Підмет може бути виражений:

іменниками, займенниками в називному відмінку: У небі сонце — серед нив я.  

неозначеною формою дієслова: І плакати — це також щастя.

прикметником та дієприкметником: Тоді старшенька моя й гукає.

числівником: Обидва почували себе добре лише один біля одного.

фразеологічними сполученнями: Бабине літо висіло на віттях .

власними назвами: В синім небі Чумацький Шлях показує дорогу.

нерозкладними словосполученнями: За волю кожний з нас поляже.

службовими словами і вигуками: Переможне «ура!» пронеслося над степом.  

Присудок — це головний член двоскладного речення, що означає дію, стан або ознаку підмета і граматично пов’язаний з ним. Відповідає на питання: що робить предмет? що з ним робиться? який він є? хто він такий? що він таке?

За своєю структурою присудок може бути простим та складеним.

Простий присудок — особова форма дієслова, що передає граматичні значення часу виду, особи, числа. Простий присудок може бути виражений:

інфінітивом: Я їй розказувати, а вона сміятись та ридати.

наказовим означає несподівану дію): Нехай громада судить межи нами!

усіченим дієсловом (означає різку одноразову дію): Вірите, сокира в мене в руках сама собі тільки — стриб! стриб! стриб!

Складений присудок складається з двох компонентів.

Складений іменний присудок складається з іменної частини (іменника, прикметника, дієприкметника, займенника, числівника) і дієслова-зв’язки. Іменна частина є носієм лексичного значення присудка, а дієслово-зв’язка — граматичного.

Складений дієслівний присудок складається з інфінітива й допоміжного дієслова. Основним компонентом складеного дієслівного присудка виступає інфінітив (називає конкретну дію). Допоміжне дієслово передає граматичне значення часу, особи, числа.