Розставте розділові знаки в реченні, підкресліть головні й другорядні члени, побудуйте його лінійну схему, дайте загальну характеристику всій конструкції. он хтось пере у копанці білястій і поглядає зморено туди де пропливають хмари зозулясті лишаючи оранжеві сліди.

Відповідь:

Усім відомо, що для кожної людини рідний край найдорожчий і наймиліший серцю, проте життєві обставини можуть складатися по-різному. Тисячі українців змушені шукати кращої долі за кордоном. Але навіть у чужих країнах вони пам’ятають про своє походження. Я вважаю, що людина, яка проживає за кордоном, є патріотом своєї батьківщини, коли плекає українську культуру в іншій країні, пам’ятає рідні традиції, мову, спрямовує гуманітарну до до своїх співвітчизників.

По-перше, діаспора щодня доводить свій патріотизм, перераховуючи рідній державі великі суми, лобіюючи інтереси країни за кордоном, допомагаючи українцям у важкі часи.

Одним з тих українців, кого можна назвати патріотом своєї країни за кордоном, є Макар Кобилінський, віце-президент Спілки українських студентських товариств Америки. За його сприяння в зону АТО було передано одяг, взуття, гроші для постраждалих на війні. Крім цього, Макар підтримує українських студентів, які навчаються в Нью-Йорку. Кобилінський зазначає, що хоч і живе далеко від Батьківщини, але є її патріотом, намагається робити свій внесок у розвиток України.

По-друге, патріотами є люди, які, емігруючи до іншої країни, зберігають свою ідентичність, культурні надбання, шанують мову й традиції своєї батьківщини.

Згадаймо родину Сірків із пригодницького роману Івана Багряного «Тигролови». Ця сім’я – узагальнений образ українців, які переселилися на Далекий Схід. Сірки бережуть свої традиції, пам’ятають історію свого роду. Вони опинилися на чужині, проте зберегли свій «український» світ.

Отже, бути патріотом батьківщини, проживаючи за кордоном, можна, якщо багато працювати, творити й діяти на благо своїх співвітчизників і своєї країни.

Свій знаменитий «Заповіт» Тарас Шевченко написав 25 грудня 1845 р. в м. Переяславі під час важкої хвороби, у якому він просив не понимати злим словом і поховати на Вкраїні милій, адже тоді він був у засланні і дуже сумував за своєю Батьківщиною. У заповіті є такі слова :" Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров'ю

Волю окропіте.", цим він закликав нас, українців, стати незалежними. Ще з самого дитинства Тарас Шевченко бачив як люди важко працювали на панщині і мріяв про щасливу долю свого народу. У всіх своїх творах він описував важку долю та життя та старався своїми силами досягти незалежності, за що його було звідси вислано в Санкт-Петербург, але і там він ніколи не забував про свій народ.