ів! Виділене слово є займенником у реченні А Жили собі дід та баба. Б Це дерево фруктове. В Луцьк – це велике місто. Г Виконали роботу як-небудь. виділені слова А собі Б це В це Г як-небудь

Відповідь:

Г)

Пояснення:

дивимося: інші не підходять, тому буде г

Петрусь (Попельський Петро) - головний герой твору. П. народився в багатій родині поміщика. З народження він був сліпим. Мати, дізнавшись про сліпоту П., намагалася оточити сина зайвою опікою і увагою. Вона прагнула балувати його, пестити і леліяти. Але дядько П., Максим, що втратив на війні ногу, зажадав, щоб до хлопчика не виявляли "дурну дбайливість". На думку Максима, П. повинен був сам пристосовуватися до життя. І в подальшому дядько лишався тяжким і добрим другом хлопчика. Він не дозволяв П. відчувати свою неповноцінність. Герой з дитинства займався музикою, розвиваючи і збагачуючи свій духовний світ. П. виріс повноцінним, духовно багатим і талановитою людиною. В кінці твору він постає перед читачем щасливим чоловіком і батьком зрячого сина. Ставши відомим піаністом, П. заворожує своєю грою величезний зал.

Щастя для будь-якої людини — це високооплачувана робота за спеціальністю, дім, дружина та здорові слухняні діти. Для більшості населення нашої планети — це головні показники щастя.

Але для того, щоб була гарна робота, треба з золотою чи срібною медаллю закінчити школу, вступити до університету (бажано на бюджет), відмінно вчитися впродовж усього навчального процесу, щоб отримати якісні та професійні знання. І ось, нарешті, закінчити навчання з червоним дипломом (зараз: диплом з відзнакою).

І все, що я перерахував, ще не головне! Найперша проблема, і якою зустрічаються молоді спеціалісти — це робота за спеціальністю. А ось у цьому і є великі труднощі... Уявіть, що ви — це один з випускників ХНПУ ім. Г. С Сковороди. Спочатку ви обов'язково працюєте декілька років в школі. Чи з'явиться у вас бажання залишитися вчителювати у цій чи будь-якій іншій школі з місячною зарплатнею в 250 гривень? Звісно, що ні! Тому що на ці копійки вам буде важко прогодувати і одягти себе, не говорячи вже про сім'ю. Я вважаю, що така низька заробітна плата — це знущання над людиною, тому що ці гроші не зроблять її щасливою, тільки навпаки.

Ми часто зустрічаємо на ринках міста продавців різних речей, які маю навіть дві виші освіти! Це жах! Що буде далі? Хто буде вчити дітей, лікувати хворих, будувати житло? Чи буде у такої країни майбутнє? Ніколи! Деякі вчені кажуть, що українській нації залишилось існувати 50-80, максимум 100 років! А ви подумайте самі: смертність у декілька разів перевищує народжуваність! Матері не хочуть народжувати, віддають рідних дітей у дитячі будинки з однієї причини — у них немає коштів, щоб прогодувати своїх крихіток! Де ж ти ходиш, щастя, зайди до нашої України!