Знавці фразеологізмів». 20 фразеологізмів, які необхідно співставити, знайшовши пару-синонім. 1. Розбити глека А. Полатати боки 2. Волосся дибом встає Б. Ні риба, ні м’ясо 3. Сьома вода на киселі В. Бідний як церковна миша 4. Рвати на собі волосся Г. Кров холоне в жилах 5. Хоч вовком вий Ґ. Чорна кішка пробігла 6. Нам’яти вуха Д. Нашому тинові двоюрідний пліт 7. Ні Богу свічка, ні чортові кочерга Е. Як цвіту в городі 8. Хоч греблю гати Є. Битися головою об стіл 9. Голий як бубон Ж. Вилами по воді писано 10. Баба надвоє ворожила Ї. Хоч ґвалт кричи

Мода в мові, мовна мода — наявність у суспільстві, переважно серед окремих категорій мовців, у межах якогось часового проміжку певних смаків в уживанні тих чи іншних мовних одиниць, творенні мовних моделей, у користуванні певним функціональним різновидом мови тощо. Ці смаки зорієнтовані на наслідування відповідних зразків, що розцінюються як престижні, авторитетні, нові і т. ін. Це один з виявів мовної естетики.

Критерієм моди в мові є не просто оцінки на зразок «гарно/негарно» (як, наприклад, у явищі милозвучності мови), «подобається/не подобається», а «гарно» — тому, що це престижно, сучасно, культурно або оригінально. Іншими ж категоріями мовців, навпаки, такі мовні явища можуть сприйматися як манірні, претензійні й навіть вульгарні. З часом той чи інший вияв мовної моди або стає загальноприйнятим і стилістично нейтральним, або відмирає. Джерелом тенденцій моди в мові є особливості мови певних категорій або навіть окремих мовців, які:

вважаються соціально авторитетними, престижними (опозиція «престижність/непрестижність» при цьому є похідною від опозицій соціально-територіальної, соціально-професійної, часового плану — «центр/периферія», «місто/село», «соціально-культурна еліта/народ», «нове/старе» і под.);

цілеспрямовано подаються (з певною політичною, культурною та іншою метою) як такі, на які варто рівнятися; таким у своїй культурно-естетичній орієнтації є, зокрема, шлях становлення літературних мов на власній народній основі (мотивувальні опозиції престижності — непрестижності тут ті самі, що і в попередньому вияві, тільки звичайно з протилежним розташуванням полюсів: «народ/еліта» і под.; крім того, актуалізується опозиція «своє/чуже»);

не тільки не є соціально авторитетними в звичайному розумінні, а, навпаки, можуть займати нижчі позиції в ціннісних орієнтаціях соціуму, але експресивність мови яких може також ставати предметом наслідування (в основі оцінної шкали престижності/непрестижності тут лежать опозиції «нове/старе», «чуже/своє», «не так/так, як усі»), наприклад, наслідування молодіжного та ін. жаргонів (навіть у назвах телепрограм: «Круті новини», «П'ятий кут»)

1. А

2. Б

3. В

4. Б

5. В

6. А

1².  Каже вчителька до Віри: "Пригадай п’ять хижих звірів". Віра миттю відказала: "Два ведмеді й три шакала".

Схема:  С.а.:"П.м.". С.а.:"П.м."

2². Я запитала у товариша: " Ти підеш у бібліотеку? ".

Наталю, ти бачила виставу " Назар Стодоля? " - запитала подруга.

С.а.:"П.м?".  "П.м?" - С.а.

3² 1. " Сьогодні йдемо на базар " - доповів тато.

   2. Марія зраділа : " Як добре, що ти тут ".

   3. "Ти повинен прочитати цю книжку, – сказала я, протятуючі йому книгу, – Вона тобі точно сподобається"

4² "Чи знаєте ви? - Фізик учнів пита  - Як створює світло звичайна вода? ". "Та знаємо! - Петрик кивнув головою  - Забруднені вікна помити водою".

5² «Годуй мене до Купала Йвана, то зроблю з тебе пана», - сказала Бджола.

«Я люблю наш тихий сад і осінній листопад» -  писав Микола Сингаївський.