розставте розділові знакиКоли скажімо переселявся монастир в укріплену мурами будівлю, хроніст у захваті вигукував: «О щаслива годино О блага хвиле О дню вибавлення, коли Господь і вирішив перенести винницю свою з Єгипту виявляючи над слугами своїми милосердя своє в місці обмурованім!» (II. Загребельний— Юрку — сказала мати відвертаючись від вікна. — Вставай! (Ю. Смолич). Ніхто не тікав не ховався від дощу а діти підводили до нього свої смагляві мокрі мичка й виспівували: «Дощику дощику перестань поїдемо на баштан!..» (О. Довженко). Там батько плачучи з дітьми (а ми малі були і голі), не витерпів лихої долі помер на панщині (Т. Шевченко). ​

Воно таке. Що мале, що велике - усе в порiвняннi. Пiдiйшов до людини, що впала, викликав "швидку" - великий вчинок? Та що там, хвилина розмови по мобiлцi. А може ти людинi життя врятував? От шляк трафив, ще б декiлька хвилин прогавили - не вiдкачали б. А подвiр'я приборкати? Ну поробив годину. А тут люди подивилися, чому на тiй багатоповерхiвцi охайно, а в нас такий бардак? Негаразд, треба теж... Туди-сюди, бач - а у нас уже iнша держава. Корупцiя? А ти не давай хабаря, де тодi хабарник його вiзьме? Це вчинок чи нi? Ми - народ. Ми - держава. Якi ми - такою вона буде. А з ворогами якось впоратись можна, Бог до

Твір «Початок зими»Ось на календарі вже й перше грудня. Закінчилася осінь - впало листя з дерев, відлетіли в теплі краї птахи. С кожним днем стає все холодніше. Вперше калюжі на асфальті скувало міцною кригою. Сіре небо похмуро дивиться згори, сонця зовсім не видно. Природа завмерла в очікуванні першого снігу.Час від часу підіймається сильний вітер, боляче б’є в обличчя. Ми відчуваємо морозний подих зими. Лісові звірі поховалися в теплих норах. Вуличні коти та собаки відростили довшу та більш пухнасту шерстку та, настовбурчившись, линуть до теплих місць. Лише невгамовні горобці весело літають та скачуть, мабуть, щоб зігрітися. Люди закуталися у в’язані шарфи, вони поспішають сховатися з холодної вулиці в затишні домівки.Трапляються і ясні морозні дні. Довгі тіні від голих дерев вигадливо розкреслюють асфальт. Вітер швидко ганяє хмари по небу. Та все одно на вулиці холодно й незатишно. Усі чекають на сніг. Він – справжня прикраса зими, що скрашує й холод, і короткі сірі дні. Скоро сніг укриє пухкою сяючою ковдрою з мільярду алмазів і землю, і дерева, і стріхи домів. Буде красиво та весело. А поки ще зима лише почалася, і всі її приємності ще попереду.