ДО ТЬ ЗРОБИТИ ПОВНИЙ СИНТАКСИЧНИЙ РОЗБІР ВСІХ РРЕЧЕНЬ осталось 15м як можна бистріше

Осінь чудова пора року, за що її не любити.Я дуже люблю цю порироку, за її красу та мелодійність. Нещодавно пройшовся осінній дощ, кругом свіжість, лісові тварини готуються старанно до зимової сплячки. З кожним днем дощі все частішають, стає холодніше, трава жовтіє, птахів спів майже не чути, бо більшість вилетіли у вирій. У лісі настала тиша...

                                                      №2

Перед дощом небо затягує чорними хмарами. Хмари навідміну від весінніх та літніх білих та легких, здаються темними та масивними. Осінні дощі тривалі та без грози. Залишають після себе мокру землю, яка за відсутністю теплого сонця довго просихає. І дає змогу рости грибам..

                                                         №3

Ранньої осені дощ був теплий. Листя з дерев ще не опало. Дрібні дощові краплини падають на листочки. Від цього навколо розливається тихий шурхіт. Від осіннього дощу гарно ростуть гриби. У лісі стоїть терпкий запах мокрого листя.

У природі все взаємопов'язано. Людина і тварина - діти однієї природи - матері. Вони допомагають один одному. Тварини відчувають турботу, ласку і господарю відповідають тим же.
Собака - перша домашня тварина, що з'явилося з давніх часів біля людини. Вона допомагає охороняти будинок, кордон, худобу ...
Під час Великої Вітчизняної війни в польових госпіталях були собаки-санітари, які знаходили поранених, допомагаючи їм вижити: у них на спині була медична сумка. Скільки солдатів вони врятували! Скільки їх, собак, загинуло від фашистських куль!
Вдячну службу несуть собаки-рятувальники, які розшукують людей під снігового завалу, рятують потопаючих з води.
У МНС є спеціально дресировані собаки, що знаходять після землетрусу під обвалами людей. Не раз рятували собаки і під час пожежі. А як чудові прикордонні собаки! З півслова вони розуміють господаря.
Тисячі років собака заслужено користується славою кращого друга й помічника людини. У всі часи і у всіх країнах віддавали хвалу їй за вірність і відданість людині.Я прочитав книгу Г. Троепольского «Білий Бім Чорне Вухо» і був вражений дружбою, яка встановилася між господарем і собакою. Вони прив'язалися один до одного. Колишній фронтовик взяв не цуценям, і виросла з неї красива і розумна собака. Бім теж дбав про господаря: приносив ліки, тапочки, будив його. Як же сумував Бім, коли швидка до відвезла його господаря! Але пошуки були марні. Скільки зустріла вона жорстоких людей! Бім не дочекався господаря. Повернувшись з лікарні, господар знайшов його мертвим в собачому ящику. Книга справила на мене велике враження.