— Виправте помилки, яких припустилися учні., зробити синтаксичний розбір першого речення Чесність — іст(и, і)нний ар(и, і)стократизм нашого часу. Гу(м, мм)анізм властивий багатьом людям. На арені ц(и, і)рку виступав і(л, лл)юз(и, і)оніст. Найбільше с(и, і)нонімічних українських назв має зірка Ор(и, і)он. Фен(и, і)кс — казковий птах, який раз на п’ятсот років прилітав з Арав(и , і)ї до Єг(и, і)пту.

а ты можешь на русском языке написать и я тебе сделаю

Кожна людина народжується в межах певної точки географії і є носієм тієї чи іншої національності. Вкрай важливо шанувати традиції і власні «коріння», оскільки саме загальна база об'єднує тисячі людей і змушує їх думати про загальне благополуччя.
У кожної людини є батьки. Однак для того щоб відчувати себе повноцінною особистістю цього мало. Індивідуум не може існувати поза межами групи. Кожна людина повинна розуміти, що у нього є рідна мова і земля, а також історія і культура. Якщо відчуття єдності пропаде, то люди просто не зможуть мирно співіснувати. Саме історія робить життя окремого громадянина усвідомленої. Якщо людина не буде знати свого минулого, то він не зможе вибудувати «світле» майбутнє. Вивчати минуле варто тільки з огляду на те, що якщо люди не будуть знати помилок предків, то вони не зможуть виключити їх появи в майбутньому. Якщо абстрагуватися від історії, у людини просто не вийде правильно осмислити те, що він має і оцінити це по-справжньому. Дуже важливо, коли дійсно є з чим порівняти. Багато хто може сказати, що осягнути дух предків - це не першочергове завдання, що аж ніяк не так. Потрібно вивчати історію, що сформувалися підвалини, традиції і вже на їх базі формувати щось нове. Саме тому вказаного предмету приділяється так багато уваги, коли мова йде про шкільну програму. Багато хто недооцінює досвід минулих років, тому саме від нього потрібно відштовхуватися. В історії можна черпати силу і натхнення. Для людини властиво шукати причинно-наслідкові зв'язки або ж знаходити відповіді на питання. У цьому до історія народу.

Друг і подруга зустрілися в парку: - іринка: привіт денис, можна сісти біля тебе? - денис: привіт іринко! звісно, я не проти поговорити. - іринка: що нового у тебе? - денис: та нічого нового немає, а у тебе? як справи? - іринка: у мене теж нічого нового немає! справи у мене добре. - денис: слухай, іринко, я сьогодні весь день мамі, і вона мені дала 40 гривень, сказала на морозиво, і заслужив.  - іринка: молодець!   - денис: так ось, я тебе хочу пригостити морозивом, непроти? тут як раз поблизу магазин.  - іринка: якщо пропунуєш, то я не можу відказатися.  - денис: от і чудово! побігли за найкращим морозивом!   - іринка: гаразд. денис і іринка купили морозиво. денис дістав морозиво спід бумажки, та викинув її.  - іринка: ти що, підніми негайно папірчик, це не культурно.  - денис: я тебе прошу, ось бачиш, дворянин замітає! ось і він прибере.  - іринка: але ж біля тебе стоїть смітник, невже тобі важко було кинути туди папірчик?   - денис: важко. - іринка: денис, я звісно дякую за морозиво дуже смачне, але від тебе я такого не очікувала, і знаєш що? ти дуже байдужий до природи, а значіть ти байдужий до землі. а земля не пробачає байдужості!