Визначити типи підрядних речень (складнопідрядне речення) 32. День був душний, незважаючи на те, що краплі учорашнього рясного дощу іскрились на траві. 33. Як с початок, то й кінець буде, 34. І скрізь, де тропа моя в'ється, лишив я частиночки серця, 35. З села, звідки вони повернулися, прийшла звістка, 36. Косарі затягли пісню так, що луна пішла понад ставом, 37. Аж кличуть, ваблять мене ті незнані краї, мов казкові дитячі мрії, 38. Розтануло його короткочасне, як сон, шастя, 39. І все ж, як не цікаво було в музеї, а треба було повертатись додому, 40. Мабуть, тому, що сонце стояло високо, тінь від щогли була короткою, 41. До міста добралися засвітла, так що на зустріч ми встигли, 42. Заснув так міцно, що не чув грози. 43.Туди, де образи кохані, душа окрилена летить, 44. Щоб добре жити, треба добре робити, 45. Щасливий тим, що живу тобою, Вітчизно рідна-земле сподівань, 46. Те, що було, минулося. 47. В той час, як надворі все вигоряло, барометр уже третій день показував дощ. 48. Людині треба, щоб її робота залишилася після неї жити. 49. Не хочу я, щоб знов пекла мене війна в журбі. 50. Усе, що йти нам заважає, зумій одкинути в собі.

Обязательно найдите время для того, чтобы заниматься
изучением хороших и плохих идей – всего того, о чём люди
мыслили раньше. Выберите период в истории Украины, который
вас интересует, и регулярно читайте о нём. Обратите внимание на
то, что происходило в это же время в соседних странах. Узнайте
побольше о своих предках, о своей культуре. Вы будете поражены,
как много недоговаривали в вашей школе! История – это полезные
знания для национально сознательного украинца, потому что она
указывает на ошибки, триумфы и утраченные идеи Ведь кто не знает своего тот ,тот не достоин свонего будущего.Кто не чтит выдающихся людей своего народа,тот сам не достоин уважения (М.Рыльский)

Як чудово на прогулянці в зимовому лісі! 

Все навкруги біле, вкрите пухнастим м'яким снігом. На гілках дерев, особливо на широких лапах ялинок, лежать купи снігу, схожі на шапки. Всі гілки схилилися під вагою снігу. Коли сніг падає з дерева, гілка розпрямляється. 

Небо чисте, блакитне. На сонці сніг блищить, переливається і грає всіма барвами веселки, навіть дивитися боляче на цю розкіш. 

Мороз. Сніг вискрипує і хрумає під ногами. Якщо взяти в руки трохи снігу і уважно роздивитися, то кожна сніжинка — як витвір мистецтва, ніби якийсь казковий майстер-ювелір зробив ці крихітні ажурні зірочки. 

Дерева вкриті не тільки снігом, на гілках — іній і паморозь. 

У лісі дуже тихо, здається, що всі сплять під білосніжною ковдрою. У морозному повітрі звуки розносяться дуже швидко і лунають на далеку відстань. Ось ворона каркнула, ось сорока застрекотіла, ось ще якась зимова пташка подала голос. А це синичка цвірінькає. Насиплю їм хліба і борошна, їм важко знаходити їжу взимку. 

Ні, не всі заснули. Ось і чиїсь сліди на снігу. Хто тут бігав? Може, заєць в білому зимовому кожушку рятувався від рудої красуні-лисиці або від сірого зголоднілого вовка. 

Сонце взимку сідає рано. Ось вже рожевіє сніг на капелюшках ялинок, а білі берізки самі стають золотаво-рожевими. Спочатку блакитні, а потім сині і фіолетові тіні лягають на сніг між дерев. Небо червоніє на заході, а зі сходу іде темрява, навіть тоненький серпок місяця вже можна побачити. Вечоріє, холодно. Повертаємось додому, по своїх слідах ідемо назад по хрусткому снігу. Вийшли з лісу, озирнулись — а він вже чорний на синьому сніговому килимі.