1.Разом треба писати прислівники * по\польськи, на\вхрест, по\тиху на\щастя, сам\на\сам, зо\зла без\вісти, на\вшпиньки\з\висока за\панібрата, куди\небудь, зі\споду на\провесні, на\щастя, з\дня\на\день 2. пишемо разом ні\коли, аби\як, хтозна\де на\рівні, під\ряд, віч\на\віч аби\куди, що\правда, з\вечора без\упину, без\угаву, раз\у\раз з\висока, невідь\куди, у\день. 3.Разом треба писати прислівник в реченні * Без ворогів можна як\небудь у світі прожити. Що\вечора дівчинонька по садочку ходить. І блідий місяць на ту пору із хмари де\де виглядав. Один собі навік\віки в снігу заночую. У неділю вранці\рано поле вкрилося туманом. 4.Через дефіс треба писати прислівники * мимо\хідь, на\яву, уві\сні по\друге, до\ладу, до\вподоби казна\коли, як\от, хоч\не\хоч до\віку, один\на один, честь\честю в\перше, по\моєму, у\сто\крат 5.Через дефіс треба писати прислівники * по\середині, по\київськи, по\третє на\сам\перед, на\чисто, перед\усім по\латині, по\дитячому, по\свійськи кінцем\кінцем, будь\де, вряди\годи час\від\часу, хтозна\скільки, по\тиху 6.Через дефіс треба писати прислівники * честь\честю, сам\собою, так\сяк рано\вранці, сила\силенна, зроду\віку мало\помалу, з\діда\прадіда, у\сто\крат до\речі, як\небудь, на\зло, до\побачення, що\тижня, за\кордон 7.Через дефіс треба писати прислівники * казна\де, аби\як, день\у\день хтозна\куди, тет\а\тет, ледь\ледь раз\у раз, десь\не\десь, давним\давно де\небудь, неждано\негадано, де\інде десь\інде, по\двоє, у\п"ятьох 8.Через дефіс треба писати прислівники * все\одно, по\можливості, видимо\невидимо час\до\часу, сам\собою, на\самоті неждано\негадано, по\твоєму, коли\не\коли мимо\волі, під\вечір, по\четверо до\пізна, повік\віки, по\свійськи 9.Виділена сполука не є прислівником і її треба писати окремо в рядку * На\четверо розкопана, розрита могила. Вони в\двох хутенько піднялися на гору. Поїхали спочатку в\перше село, потім - далі. У\перше ми зустрілися торік. Горде місто раз одбилося, потім - в\друге. 10.Виділена сполука не є прислівником і її треба писати окремо в рядку * З\верху гори відкривався чудовий краєвид. Удосвіта дві хмароньки зустрічалися в\горі. Осінь - це життя, що манить по\своєму. На\дворі повітря було особливо чисте, бадьоре. На столі навіть у\ночі не замовкав дівочий спів. 11.Виділена сполука не є прислівником і її треба писати окремо в рядку подарував на\пам"ять фото; покладався на\пам"ять брати на себе за\багато; навчитися за\багато років повертатися з роботи до\дому; підійти до\дому батька повторювати вірш в\голос; заслухатися в\голос Олени попередити в\останнє; домовитися в\останнє побачення 12.Виділені сполуки не є прислівниками і їх треба писати окремо в рядку * повернутися в\бік; їхати в\бік Києва працював в\день; подарував у\день народження зал на\багато місць; розтягнеться на\багато років їхати по\новому мосту; почати жити по\новому знаходити в\купі піску; зростає в\купі 13.Разом треба писати прислівники в рядку * чим\далі, мимо\хідь, на\ранок без\кінця\краю, до\гори, до\вподоби під\вечір, в\цілому, у\трьох з\висока, по\всяк\час, на\завжди до\побачення, на\світанку, у\переміш 14.Через дефіс треба писати * по\нашому, до\віку, всього\на\всього рік\у\рік, без\угаву, без\перестанку, коли\не\коли кінець\кінцем, по\дитячому, в\середині, перед\усім на\четверо, десь\інде, ані\звідки казна\звідки, по\твоєму, тет\а\тет ДО ІТЬ БУДЬ ЛАСКА ІВ даю

можешь переводит на казахскии

Відповідь:

1. безвісти, навшпиньки, звисока.

2.абикуди, щоправда, звечора

3.Щовечора дівчинонька по садочку ходить.

4.казна-коли, як-от, хоч-не-хоч

5.по-латині, по-дитячому, по-свійськи

6.рано-вранці, сила-силенна, зроду-віку

7.хтозна-куди, тет-а-тет, ледь-ледь

8.неждано-негадано, по-твоєму, коли-не-коли

9.Поїхали спочатку в перше село, потім - далі.

10.З верху гори відкривався чудовий краєвид.

11.подарував на пам"ять фото; покладався на пам"ять

12.зал на багато місць; розтягнеться на багато років

13.звисока, повсякчас, назавжди

Пояснення:

Це повинні бути твої емоції, але спробую )   доброго дня, захисники! пише вам ( вставляєш своє ім"я), я навчаюсь в ( класі)  . дуже хочу вам подякувати за те що ви захищаєте нас, ризикуєте власним життям заради нас, заради майбутнього і чистого неба над головами! ця ситуація дуже непокоїть мене, кожного дня одним і тим же питанням " коли це все кінчиться? " але не про це зараз, хочу вам побажати успіхів в усьому, щоб повернулись до дому, до рідних, щоб кожний з вас обіймав не автомати на постах. а своїх рідних, жінок, дітей, матерів.. прокидалися зранку не від тривоги бойьової, а від запаху сніданку.. який готує ваша мати чи дружина на кухні. радісно святкували свята та зустрічали новий день з посмішками. але по при все, хочу сказати, не відчаюйтесь, все буде добре, я дуже в це хочу вірити, і вірю! все скінчиться і ви повернетесь всі живими додому! головне вірити і надіятися! усміхайтесь, адже сміх - продовжує життя ще на декілька років.. дякую за все, допобачення.

Відповідь:НАГОЛОС - ДУША МОВИ*

Наголоси у словах багато важать у живій мові. Наприклад, насИпати і насипАти. На письмі, де не позначено наголосів ці два слова годі розрізнити. А вони значать не одне й те саме. Засвоюючи мову з тексту, читач не може засвоїти правильного наголошення. Найкраще засвоювати правильний наголос з живої мови, з радіо або ТБ, чи на виставі в театрі. У цій царині політика зближення мов наробила чимало шкоди. Мовознавство під зорями Кремля спотворило український наголос у низці слів. Ці спотворення не сприяють розвитку мови, а навпаки збивають з пантелику мовців. Псують наголос у мові також і поети, які заради рими міняють наголос. І то не якісь початківці, а й метри. Пише М. Рильський: “Як же так убого ви живЕте Чом так занепали ви, скажіть, Щоб у дні космічної ракЕти Солов’я не в силі зрозуміть?” Якби метри вдавались до редакторів, і редактором був би автор цих рядків, то наведена строфа звучала б так: Як же живетЕ ви так дрімуче, Чом так занепали ви, скажіть, Щоб у дні ракет до-зір-ідучих Солов’я не в силі зрозуміть? Наш наголос у словах несетЕ, беретЕ, живетЕ, даєтеЕ на останньому складі. Інакше – це київське койне. ГАРАЗДИ чи ГАРАЗДИ? Слова гаразди і негаразди часті гості сьогодні у ЗМІ. Але на радіо й телебаченні вони, очевидно, часом або й завжди звучить неправильно, бо у словниках нема одностайности щодо наголосу в цих словах. Якщо Б. Грінченко та СУМ АН УССР наголошують його на И: гараздИ, то РУС АН УССР наголошує на А: гарАзди. І словники незалежної України повторюють цей нонсенс. Так РУС, виданий ”Абрисом”, пише “бажати усяких гарАздів”. Чисте тобі койне, а не українська мова. Почну з приказки: “Нема бідИ, щоб не вийшли гараздИ, і нема гараздУ, щоб не вийшов на бідУ”. Ця приказка свідчить, що й слово гарАзд у непрямих відмінках треба наголошувати на закінченні: у гараздІ, гараздОм тощо. І на це є доказ. Словник Желехівського: “оставайтеся в гараздІ”. РУКОПИСНИЙ чи РУКОПИСНИЙ, ПРАВОПИСНИЙ чи ПРАВОПИСНИЙ? У “Букварі южноруському”, укладеному Т. Шевченком, рукою Шевченка у слові рукОписна, посталено наголос на О. І це відповідає нашій традиції наголошення: коли від три-і-більше-складових іменників з жіночим наголосом (на другому складі від кінця) ми творимо прикметники, то наголошеним у прикметниках лишається той самий звук, хоч тепер цей наголос - дактилічний: Ямпіль - Ямпільський, колОдязь - колОдязний, дурИсвіт - дурИсвітський, коштОрис - коштОрисний, ненАвисть - ненАвисний, літОпис - літОписний (А. Кримський), отже рукОпис - рукописний, правОпис - правОписний. Так ці слова наголошувано, поки до них не взялися “академіки”. Хоч правильний наголос у слові рукОписний зберігся в РУСах АН УССР до 1962 р. Але Академія УССР поклала край такому відхиленню від братніх мов. А незалежні від мовної логіки сучасні фахівці не можуть, та й правду казавши, не хочуть щось із цим робити. ТІСНЯВА чи ТІСНЯВА, ТРІСКОТНЯВА чи ТРІСКОТНЯВА? Українським словесним формам великою мірою властивий дактилічний наголос - на третьому складі від кінця: кОлесо, пОдруга, зАчіпка, пОдушка, рЕшето, рІшення, серЕедина. Саме такий наголос фігурує й у словах плІснява, тупОтнява, тИскнява, (Грінченко) шамОтнява, пИскнява, (Грінченко) гуркОтнява. Ці приклади відбивають акцентологічну модель, за якою наголошувано слова такої структури. Та, на жаль, логіка не часто гостює у тих, хто записав у совєтських, а потім і в “незалежних” словниках форми тіснЯва, тріскотнЯва, пискотнЯва, стрекотнЯва. Чи ж може мовець, який стало говорить тупОтнява, гуркОтнява, шамОтнява, говорити раптом тріскотнЯва, пискотнЯва? Або після плІснява і тИскнява – говорити тіснЯва? Десь-таки, моделі, схвалені нашим мовним центром, не так легко ламати відповідно до примх не дуже підкутих фахівців. Але словники видруковано, розтиражовано і ними керуються вчителі та творці мовних конкурсів. Наш поет-мученик бажав-мріяв: “Орися ж ти, моя ниво, долом і горою...”. Ореться академіками. А що виростає? ОПІКУВАТИСЯ чи ОПІКУВАТИСЯ? Сучасні словники, як і в УССР, наголошують це слово на А: опікувАтися. Цей неправильний наголос має довгу історію. М. Комар у своєму “Словарі російсько-українському” (1893 р.) наводить слово опікувАти і зазначає, що запозичив його із словника Желехівського. Однак у Желехівського слово це наголошено інакше: опІкувати. Помилку Комаря повторюють усі пізніші словники вже й у слові опікувАтися, яке мовці вимовляють лише опІкуватися. Що саме так треба наголошувати це слово свідчать похідні форми опІкуваний та опІкування, наголошені на І. Якби наголос у слові опікувати був на А, то похідні форми були б опікувАння й опікувАний.

Пояснення: