1. Займенники я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони є а) вказівними; б) означальними; в) особовими; г) питальними. 2. Форми називного відмінка, а також роду та числа не має займенник а) хтось; б) себе; в) стільки; г) хтозна-який. 3. Через дефіс пишуться такі займенники: а) хто/сь, де/який, аби/чий, котрий/сь; б) аби/що, де/кого, котрого/сь, що/сь. в) казна/хто, будь/кого, що/небудь, хтозна/стільки; г) аби/в/кого, де/в/кого, хтозна/до/кого, аби/з/ким. 4. Окремо з ні пишуться такі заперечні займенники: а) ні/хто, ні/чим, ні/якому, ні/чийому; б) ні/про/що, ні/перед/чим, ні/від/кого, ні/до/якого; в) ні/чим, ні/кому, ні/якому, ні/кого; г) ні/який. ні/чий, ні/якого, ні/ким. 5.З’ясуйте, скільки займенників у цьому уривку. Донецький кряж, і терикони, і степи, І тополя там на алеї дуже тісно. Я ж Україноньку молю: «Не відлюби Оцю мою малесеньку вітчизну!» А) 3 Б) 4 В) 5 Г) 6 Д) 8 6. Усі займенники є особовими в рядку А) мене, тобою, собі, нам Б) вами, них, йому, наш В) тобі, нас, мене, нього Г) тебе, вони, кого, ними Д) нами, мого, вам, йому (ВНИМАНИЕ!Я разговариваю по русски, это контрольная по укр-яз!)

Всі готуються до зими по-різному. В очікуванні снігу та холоду люди купують теплий одяг та взуття, закривають варення з ягід і фруктів, консервують і маринують всілякі овочі. Багато лісових тварин теж готуються до майбутніх морозів: хто робить запаси, хто лягає спати. Деякі птахи відлітають у теплі краї, щоб повернутися назад тільки навесні. А ось доля міських птахів багато в чому залежить від доброти, щедрості і милосердя людини. З приходом холодів горобці збиваються в крикливий численні зграйки і намагаються триматися ближче до людського житла. Їх завжди можна зустріти біля входів у магазини, біля торгують насінням бабусь, біля під'їздів багатоповерхівок. Особливо важко птахам доводиться, коли випаде білий пухнастий сніг, покриваючи всю землю святковою покривалом. Під снігом ховаються і небагаті джерела прожитку багатьох птахів: розсипані по землі ягоди горобини і глоду, крихти, якісь насіння. Саме в цей нелегкий час пернатим співакам необхідна наша до З якою радістю оточують горобці та синички годівниці з крихтами, шматочками хліба, пшона, пшеничною крупою! Як голосно вони дякують нам за увагу, добросердя. А з'ївши все частування, розсаджуються на найближчих гілках, щоб не прогавити чергову порцію смачненького. Настала зима. Земля, вода і ліс — все вкрите снігом, здається, все навкруги поринуло в сон. Завмерли трави, кущі і дерева. Під сніговим покривалом зачаїлися, застигли багато тварин. Завмерли, але не померли. Добре тому, у кого тепле, затишне лігво, барліг, норка чи гніздо. Добре тому, у кого запасів повна комора. Поїв, згорнувся калачиком — спи міцно, дивись солодкі сни. А птахи сильно страждають взимку від холоду і голоду. Крижаний вітер гуляє, носиться між будинками і деревами, забирається і під тугі пір'ячко. Не всидіти маленьким пташкам ні на землі, ні на гілці: все вкрите снігом, холонуть лапки. Треба стрибати, літати, щоб якось зігрітися. Ох, як важко їм доводиться! Шукають, де б сховатися від холоду, від страшного зимового вітру. Лютий — самий важкий для птахів місяць. Місяць лютого холоду і голоду. Зима відчуває, що скоро їй доведеться поступитися свої права, ось вона і злиться: то морозом вдарить, то замете буревієм. Найгірше, коли після денної відлиги вдарить мороз вночі і відразу заморозить сніг зверху. Така крижана кірка на снігу — наст — міцна, тверда, слизька. Її не розбити ні слабкими лапками, ні дзьобом. Як птахам дістати під льодом їжу — траву, зернятка? У кого немає сили пробити скло крижаної кірки, той голодує. Але добре відомо: хто ситий, тому холод не страшний, тому ми повинні допомагати своїм маленьким, слабким пернатим друзям. Їм багато не треба. Хто дасть зерняток, хто — сальця, хто — ягід, хтось хлібних крихт. А скільки їх можна врятувати від голодної смерті! Ми можемо влаштовувати для птахів маленькі безкоштовні їдальні у дворах і прямо у себе на балконах. Можемо вивішувати з вікна шматочки хліба на ниточці або встановлювати у дворі годівниці з зерном і хлібом. Горобці та інші наші зимові гості цілими зграйками будуть з радістю відвідувати їх. А синички дуже люблять сало. Тільки не солоне, звичайно: від солоного у них заболять животики. Можна взяти дерев'яну паличку, висвердлити в ній ряд дірочок і залити дірочки гарячим салом — свинячий або яловичий. Потрібно дати йому охолонути і вивісити паличку за вікно, а ще краще — повісити на дерево у дворі. Веселі маленькі гості не змусять себе довго чекати. А в подяку за частування покажуть різні трюки: кувырканье вниз головою, скік убік і інші. Допомагайте маленьким пернатим друзям взимку! За цих милих і кумедних пташок до себе в гості, щоб помилуватися й досита нагодувати в цей важкий для них час! До ть птахам взимку, тоді, влітку, вони присвятять вам свої найкращі пісні, з'їдять на ваших городах всіх шкідників і подбають, щоб комарів та мух в наступному сезоні було якомога менше! вибери від сюди смоепотрібне

Жила-была в лесу белочка. Хорошо ей жилось в лесу! Воздух чистый, травка зелёная. Всегда есть, что покушать: летом - грибы и ягоды, зимой - сушёные заготовки, которые она запасла летом. 
Но вот однажды случилась беда, - явились в лес люди и большие машины. Люди стали вырубать вековые ели и кедры ценных пород. А молодые поросли гибли под гусеницами бульдозеров. Много погибло лесных жителей: кто от голодной смерти пал, кто попал под машины. Пусто и тоскливо стало в таёжном лесу. Звери разбежались, птицы разлетелись. Часть леса стала похожа на поле битвы: земля взрыта, кругом торчат пеньки и валяются сучья. Грибы перестали расти, и ягоды пропали. 
И решила тогда белочка: нельзя сидеть, поджав хвост и смотреть, как гибнет природа. От сороки она слышала, что в школе есть кружок "Юный эколог", и что дети, которые посещают его, защищают природу. Вот к этим ребятам она и отправилась. Много пришлось ей выдержать испытаний: собака чуть за хвост не ухватила, мальчишки из рогатки в неё стреляли. Но всё вынесла белочка ради мирной жизни в лесу. Наконец она добралась до школы и рассказала ребятам о случившейся беде. Дети оказались отзывчивыми, они очень любили лес. Они решили белочке. Юные экологи написали письмо Президенту и вызвали МЧС. Что тут началось! Не позавидуешь злым людям с большими машинами. Они с позором были выгнаны из леса, и их заставили сажать новые деревья. Ребята из кружка "Юный эколог" ими руководили. Оказывается, легко дерево срубить, а вырастить его гораздо труднее. Вскоре молодой лес вновь радовал лесных жителей грибами и ягодами. А ту историю старый филин рассказывал малышам как страшную сказку. Но им больше понравилось слушать о подвигах смелой белочки. Вот и сказке конец. Берегите, дети, лес!