474 I. ОПРАЦЕ В ПАРАХ. Один (одна) з вас має виписати фразеологізми здієсловами доконаного виду, а другий (друга) - з дієсловами недоконаного виду.Перевірте одне в одного правильність виконання доКинути якір, брати на буксир, кинутися в атаку, змотувативудки, носа не показувати, повісити носа, народитися в сорочці, розв'язати язика, переливати з пустого в порожнє, давати жару, каламутити воду.​

1.       Приїжджати – [при(е)йіж:ати]  (*е пишеться  верхнім індексом )

2.      Наголос над буквою та звуком а.

3.      При-їж- джа-ти   [при(е) / йі / ж:а/ти]--- 4 склади , всі відкриті, третій наголошений.

4.      10 букв, 9 звуків. Буква ї позначає два звуки [й] та [і]. Буквосполучення ждж позначає один подовжений звук [ж:]

5.       Голосні звуки: [и(е)], [і], [а].

 

  6. Приголосні звуки: [п], [р], [й], [ж], [т]  :

[п] — шумний, губний,  глухий, твердий;

[р] — сонорний, передньоязиковий, твердий;

[й] — сонорний, середньоязиковий, м’який;

[ж] — шумний, передньоязиковий, дзвінкий, шиплячий, твердий;

[т] – шумний, передньоязиковий, глухий, твердий.

7. Звук [и] у першому складі  у слабкій ненаголошеній позиції  наближається до [е]. Правопис ненаголошеного [и] у першому складі : префікс  при- завжди пишеться и.

Я народиласяя в Україні, і мені безмежно дорога ця земля. Це і Тарасова гора під Каневом, це край дивовижної природи, край, де колись панували славетні козаки: сильні, мужні, красиві люди, а головне — вільні! Багатство України — це золоті пшеничні лани. Ось чому на нашому прапорі є жовтий колір, який і символізує безмежні лани пшениці. Другий колір на прапорі — блакитний — це чисте небо України. Любити свою Батьківщину — це значить не тільки пишатися її славною історією, але прагнути своїми діями ще вище піднести її велич, повсякчас дбати про втілення в життя світлих ідеалів. Україна має багато талановитих синів і дочок, які віддають усі свої знання, уміння, щедрість сердець рідній неньці. Кому зараз не відоме ім’я Великого Кобзаря — Тараса Шевченка, який вірив у те, що «оживе добра слава, слава України»? Хто не знає видатного Каменяра — Івана Франка, або українську дочку Прометея — Лесю Українку?! Виринають з небуття нові й нові імена, імена тих, хто любив рідну землю, хто вірив у неї й боровся за її щастя: Пантелеймона Куліша, Василя Симоненка, Василя Стуса і ще багатьох і багатьох. Ми вже досить дорослі, аби замислюватися про своє майбутнє, своє і своєї Батьківщини. Я прагну стати корисною для свого народу, вирости громадянином з активною життєвою позицією, хочу впевнено орієнтуватися в проблемах сучасності, бачити перспективи розв’язання цих проблем. Для цього насамперед треба вчитися, любити свою державу, щоб обрана професія принесла якнайбільше користі. Зараз, коли Україна все більше і більше скочується в розряд відсталих, слаборозвинених країн, їй дуже потрібні фахівці з новою свідомістю, патріоти, які б жадали не особистої наживи, а слави для своєї держави, її виходу на широкий європейський і світовий простір у ролі рівноправного ділового партнера. Усе частіше ми замислюємося над тим, чому живемо гірше від громадян цивілізованих держав. І звинувачуємо при цьому всіх: від керівника підприємства, закладу до президента. Та забуваємо, а може, і не знаємо того, що впродовж століть не мали держави, не мали свого правочинства, не мали законів, які не тільки були б виписані на папері, але й були дійовими. Я мрію, щоб врешті-решт по-справжньому запрацювали наші закони, щоб на краще змінилося наше життя, щоб Україна стала великою країною. І це буде залежати від нашого покоління, у деякій мірі особисто від мене.