Поширене означення відокремлюється комами в реченні (розділові знаки пропущені)А.Добру віщують погоду скупані в сонці хмарки.Б.Хвилювалося рощбуджене вессняними вітерцем жито.В.З природи мовчазна вона залюбки слухала веселу та гарну бесіду.Г.Проковтуючи тишу обважнілі від снігу сосни .Д.На повитих мороком вулицях не припинявся рух Поширене означення відокремлюється комами в реченні (розділові знаки пропущені)А.Добру віщують пого">

В.З природи мовчазна, вона залюбки слухала веселу та гарну бесіду.

Осінній пейзаж! Як зачаровує він своєю тендітно красою та яскравими барвами! Дерева навколо одягли золотисто–червоні вбрання та стоять, такі величні й неприступні. Осінь, неначе талановитий художник малює свої акварелі. Декілька мазків та увесь світ стає іншим. Чи можливо пізнати знайомий клен, що росте під моїм вікном? Він, наче дерево з чарівної казки, сяє золотими сполохами у відблисках блідого сонячного проміння.

Яскраво палають ягоді калини та горобини, мерехтить у повітрі тонка срібляста павутинка. Я люблю осінь, тому ця пора року, як ніяка інша, пробуджує нашу фантазію та уяву.

Ось листя, коричневе золотисте, багряне, барвисте, кружляє навколо, неначе стайка дивовижних метеликів, і зробив на льоту декілька танцювальних піруетів, плавно лягає на землю, встилаючи її дорогоцінним килимом.

А які прекрасні останні осінні квіти! Є щось сумне та світле у їх примарній красі, у їх гірковато – п’янкому ароматі, у ніжності пелюстків…Пишні та різнокольорові айстрі, елегантні жоржини, тендітні, тонкі хризантеми…Я замальовую їх до свого альбому, щоб навічно зберегти ці красу на паперових аркушах, але ж не можливо наздогнати у таланті саму осінь!

Навіть коли йде дощ, пейзажна картина не втрачає своєї цільності та гармонії. Небо набуває темного, кольору, стає глибоко синім, майже чорним, неначе свинець…Такий окрас створює чудовий контраст із загальною червоно – золотою гамою, що панує навколо. Летять кришталеві дощові краплі,створюючи на асфальті дзеркальця з калюж… Навіть повітря восени перестає бути звичайним, прозорим, воно наповнюється солодкою димкою і наче набуває певної густоти та щільності.

Час минає і осінь вносить зміни до своєї картини: оголяються дерева, темнішає килим із листя, що вкриває дороги та тропки, увесь пейзаж набуває більш видержаного темно – коричневого та бордового забарвлення.

Світ навколо стає трохи сумним, але все одно, безумовно, вишуканим та прекрасним. Не одне століття найвидатніші поети та художники, присвячують свої найкращі творі саме осені, її оспівують у віршах, вона зароджує свої особливі мотиви. Чарівний осінній пейзаж завжди буде джерелом натхнення та захоплення, дивовижним витвором мистецтвам, дарованим людству самою природою.

Найчастіше в мовлені антоніми вживаються для порівняння когось або чогось, і використовуються в реченнях парами. Наприклад: Он, дивися, Михайло й Василь, рідні брати, але один такий високий, сильний, а другий дуже слабкий, та й зростом  не вдався, дуже ж бо низький. 

Або ще - ці крнкурсанти не рівня один одному, в першого сильний голос. а в другого слабкий, ледве чутний.

Одна дитина була добра, з усіма ділилася за можливістю, а друга жадібна - навіть те, що її не треба ніколи нікому не віддавала. 

Також багато антонімів можемо побачити в народній творчості, наприклад, в прислів'ях: правда з дна моря виринає, а неправда - потопає 

Ось тримай, сподіваюсь, це тобі до

Детальніше - на -