Синтаксичкий розбор Мій отчий незабутній доме, ти вічний поклик з далини. ​

Мій улюбленець — це маленький хвилястий папужка. Його звуть Гоша. Він яскраво-зеленого кольору. Тільки па спині пташки збігають чорненькі смужки. Тому папужка і зветься хвилястим. Голівка та крильця папужки відрізняються за кольором від тулуба. Вони теж смугасті, як і спинка, але чорні з жовтим.

Гоша маленький, він навіть може сидіти на моїй долоні. Але в цієї пташки дуже довгі та лоскотливі когітки на малесеньких лапках! Тому не вистачає зусиль, щоб втримати його хоча б хвилинку.

В мого папужки довгий хвіст. Його складають кілька сіреньких пір`їн, а найдовша пір`їна яскраво-синя! Отакий в мене різнокольоровий папужка!

Гоша – це папужка-хлопчик, а тому в нього дзьоб голубого кольору. В папужок-дівчаток він рожевий. Під дзьобом в Гоші кілька чорненьких цяточок. А по обидва боки голови в нього дві яскраво-фіолетові плями. Дзьоб в мого папужки кріпенький. Якщо Гоша схоче когось як слід дзьобнути, то тому буде непериливки.

Мій папужка маленький та верткий. А ще він дуже кумедний, коли нахохлюється або чистить пірячко. Тоді він схожий на пухнасту пір`яну кульку.

Н. чотириста вісімдесят три;                                                                        Р.  чотирьохсот вісімдесяти трьох;                                                               Д. чотирьомстам вісімдесятьом трьом;                                                      Зн. чотириста вісімдесят три;                                                                     О.  чотирмастами вісімдесятьма трьома;                                                 М. на чотирьохстах вісімдесятьох трьох.