Провідміняти числівники з іменниками 397кілометрів, 856 грамів. ​

1. Проїжджаючи повз станцію,  батько звернув увагу на постать, чимось наче йому знайому. 2. Читаючи роман, я хотів, щоб закохані все ж зосталися разом. 3. Прочитавши його сумну сповідь, я не  вірив, що не могло статися інакше. 4. Коли він повернувся зі школи, його радісно зустрів собака. 5. Неподалік стояв батько, дивлячись на темну хмару, що насувалася на село. 6. Коли я вийшов з лекцій, надворі стало вже поночі. 7. Навчавшись в університеті, він залишався для мене кращим другом. 8. Коли я повернувся додому, у мене знову з'явився добрий настрій. 9. Якщо ти будеш повторювати за вчителем, тобі запам'ятається добра вимова. 10. Читаючи твір, я відчуваю гордість за свій народ.

Дід Андрій вважав своїм обов’язком привчити Павлуся до лицарського ремесла. Вчив його їздити на коні, кидати списом та арканом, стріляти з рушниці та з лука й орудувати шаблею. Часом оповідав йому про Запорожжя, про козаків, їхні звичаї та про всі походи й пригоди із свого життя».
• «Павлусь мріяв про те, коли й він підросте, стане славним козаком».
• «Здається, не було нічого такого, чого б Павлусь для Гані не зробив».
• «Павлусь підніс вгору свого супротивника та, як лише цей відстав від землі, розмахнув ним і кинув на землю».
• «Павлусь дивився на те все наляканими очима. Йому здавалось, що це якийсь страшний сон, з якого не можна прокинутися».
• «Його огорнув страх. У його уяві татарва була такою, що її ніхто не переможе. Дідусь розказував йому, як козаки били татар, та ось він бачив, як татарви нічого не стримало, і дідусь, і багато інших дужих козаків полягли».
• Непорадний: «Козакові соромно плакати, ось що. Виростеш — козаком станеш, тоді й засоромишся».
• «У Павлуся забилося серце, коли почув сотників наказ. Він сьогодні побачить те, що від дідуся стільки наслухався. Побачить, як козацтво стрінеться з татарами, тими страшними чортами, що цієї ночі так лютували в вці».