1. Ти спиш уже? А за старим повір'ям, у сні ростуть... Якби (то) справді так! (В. Підпалий) 2. Тебе поранили (таки)? Сідай (но)! Голову твою хоч хусткою я обів'ю (М. Важан 3. Слухай (бо)! Який (же) коваль (не) ставить себе над іншими ковалями в світі? (Марко Вовчок) 4. А ходи (но), мед будемо брати (Ю. Збанацький). 5. О, якби (то) вміти голубом злетіти та в житті догнати мрію голубу! (М. Ткач) 6. А от виписати новизну та велич, саме велич наших днів (по) справжньому (не) так (то) й В. Козаченко). 7. (Де) далі сніжинок густішало та густішало (В. Козаченко). 8. А Замриборщ (ані) скілечки (не) розсердився (М. Стельмах). 9. Та я вже знаю (де) що (І. Цюпа). 10. Місяць повис над їхньою хатою срібною підковою, ніби прибив його хто (сь) угорі на добро та на щастя (І. Цюпа). 11. Я давненько прийшов у село, та (де) куди заходив, і (де) (про) що довідався (І. Карпенко-Карий).

Объяснение:

-Привіт, друже!

- О, мої вітання!

- Ти чув(ла) новину про те, що наш український...

- Ой, український-український,що тут цікавого?(перебиваючи) Я маю кращу новину.

-Спробуєш здивувати?

- Гаразд!А ти чув(ла) що Хабіб Нурмагомедов переміг Конора, ось це просто дивовижно, ось тут наробили галасу.

- Конор це звісно чудово, але моє серце лежить до нашого українського.

- Не здивуєш напевно. Хто там має вічну славу, Кличко ?

- О ні, на теренах нашої держави є ще багато цікавих спортсменів. Наприклад, Андрій Шевченко: футболіст, а ще й красень(про красеня в випадку з дівчатами) Ой, годі теревенити, вже урок розпочинається!Потім продовжимо.Гарантую, ти будеш здивована (ний)

Якось, зовсім випадково, мені на очі потрапила репродукція картини Олександра Мурашка під назвою «Дівчина в червоному капелюсі». Вана з першого погляду привабила мене незвичайною технікою малювання та витонченою майстерністю митця. Ця картина була написана широким і густим мазком, але в то й же час усі деталі на ній відрізняються соковитістю і впевненістю. А контраст яскравого червоного кольору капелюха і темних відтінків заднього плану картини створює живописний дзвінкий акцент. Саме сміливі зіставлення цих кольорів, інтенсивність червоних тонів, які врівноважують і приглушують глибокі і м’які чорні очі дівчини, вразили найбільш усього в цій картині.

Якщо навіть не придивлятися до картини, перш за все впадає в очі червоний капелюх, який яскравою плямою виділяється на чорному фоні і контрастує з темним вбранням. Цей капелюх приваблює увагу і до обличчя дівчини, яке світиться глибоким спокоєм та зосередженням. Дівчина у червоному капелюсі дуже схожа на макову квітку на фоні темного українського поля. Енергія червоного кольору вигідно підкреслює молодість та красу дівчини, якій, скоріш за все, було близько вісімнадцяти років у той час, коли вона позувала художникові. Її обличчя не по віку серйозне і декілька розгублене, а чорні очі приваблюють погляд глядачів.

Вже пізніше мені довелося узнати, що Олександр Мурашко – видатний український митець кінця XIX – початку XX століття. Він народився в Києві, дитинство його пройшло на Чернігівщині, а творчістю Мурашко займався, подорожуючи по всьому світу. Весь час він експериментував с різними техніками малювання і більшість з них добре засвоїв. Своїм нащадкам художник залишив багато картин, які сьогодні можна побачити як в музеях та картинних галереях нашої країни, так і в приватних колекціях українських і іноземних цінителів живопису. Картину «Дівчина у червоному капелюсі» Мурашко написав у Парижі.

Объяснение: