Перебудуйте безсполучникове речення на складносурядне: Згори гора дивилася на море, хитався човен на воді.

   Скласти діалог про Святвечір пропоную так:
- Привіт, Оленко! Як пройшли новорічні свята?
- Привіт, Оксанко! Чарівно! Тепер готуємось до Різдва.
- А як ви святкуєте Різдво?
- Починаємо святкувати Святвечір. Матуся готує 12 страв. І коли сходить перша зоря, вся родина сідає за стіл.
- А твоя мама готує кутю?
- Звичайно, який же Святвечір без куті! 
- А які останні одинадцять страв є на вашому столі?
- Ми не дуже традиційні у цьому. Кожного разу в нас різні страви. А у вас?
- А в нас, окрім куті, завжди готуються одинадцять пісних страв, серед яких обов'язково є борщ, риба, гриби, вареники з квасолею та капустою, картопля, узвар.
- Нічого собі! Ви - справжні українці!
- А до вас приходять колядники?
- Звичайно. Я це дуже обожнюю і завжди чекаю на гостей!
- Я так само. Була рада тебе зустріти! Щасливого Різдва!
- Взаємно. На все добре! 

Ймовірно, ви мали на увазі контрольний письмовий переказ тексту розповідного характеру з елементами опису пам’яток історії та культури  (8й клас).
Сам текст для переказу (за Г. Воротнюком) починається так: "Полонивши дивовижної краси українку, турецький паша ладен був узяти її за дружину. Для цього треба було навернути бранку у магометанську віру...". Ось переказ цього тексту:

Білгород-Дністровська фортеця

Колись турецький паша взяв у полон українку дивної краси і був готовий одружитися з нею. Але йому треба було змусити полонянку прийняти магометанську віру. Красуня була дуже горда і не погоджувалася на це. Тоді паша наказав заточити дівчину у фортеці, щоб зламати її волю. Полонянка томилася там багато днів та ночей.

І ось одного дня  з рук і ніг дівчини впали кайдани, і двері в’язниці відчинилися самі собою. Коли вийшла вона за стіни, турки остовпіли з подиву, але потім кинулися за нею. На березі лиману турки наздогнали утікачку і підняли вже ятагани, щоб вбити її, але красуня розтанула в тумані. Там, де стояла вона, забило джерело живої прозорої  води. Турки ж перетворилися на кам’яних ідолів.

Таку легенду вам розкажуть, якщо ви завітаєте до Білгород-Дністровської фортеці, мури та вежі якої височать над  Дністровським лиманом. Вам покажуть башти фортеці: ту саму темницю, з якої, як свідчить легенда, втекла красуня, а також Овідієву башту (де за легендою бував римський поет). Покажуть вам і башту-сховище, де нещодавно було знайдено просо, що пролежало там 250–300 років. Дивно, але, коли це просо посіяли, половина насіння проросло.

Навіть тепер велич і неприступність фортеці вражають. Довжина міцної зовнішньої стіни фортеці - майже два кілометри, висота — до семи метрів, а товщина — до п’яти. Над цією стіною височать башти; всього їх двадцять шість, причому двадцять з них — бойові.

Глибина рову, яким оперезана фортеця, сягає двадцяти метрів, а ширина — десяти. Якщо наближавсяч ворог, його можна було швидко заповнити водою з лиману через спеціальні отвори.

Білгород-Дністровська фортеця є унікальною історико-архітектурною пам’яткою, що зберіглася з часів середньовіччя. Фортеця є витвором слов’янських майстрів, бо про це свідчить напис на одній з башт. Планування фортеці, як і слов’янська в’язь над головним входом, є характерними для слов’янських оборонних споруд. Про слов’янське походження будівлі свідчить багато архівних документів.