Іть, будь ласка, написати твір (статтю) на тему: чи треба бути успішною людиною ?

Що насправді означає бутиуспішною людиною. Можливо це означає стати успішним, досягтиуспіху в якійсь важливій справі, чи відбутися, як особистість? Але варто зрозуміти, що «успішний», не означає «щасливий», і ніколи неварто плутати ці два поняття.Досягти успіху абсолютно у всьому: в коханні, в бізнесі, в науці, в стосунках – в принципіне можливо. Тому успішні люди, які твердо стоять на ногах – знають, що охопити все неможливо, і часто визнають фіаско в інших сферах. Але всі без вийнятку знають, щонабагато легше чогось досягати, коли за спиною є крила закоханості, коли є коханалюдина, яка завжди зрозуміє і підтримає, дасть пораду і ніколи не осудить.

Мне нравится зимнее время года. Я люблю посещать зимний лес. Тихо зимой в лесу. Деревья покрыты снежными кружевами, они как будто спят. Высокие вершины елей украшены гирляндами шишек, которыми кормятся птицы.

На поляне особняком красуются крохотные елочки. Их совсем занесло. Как хороши они теперь, как пригожи! Вьюга посеребрила пышную прическу стройных сосен. Глубок зимний сон природы, но теплится жизнь под сугробом. Если расчистить сугроб до земли, то можно заметить кустики брусники, веточки черники и листья других растений. На лесных полянах видны следы животных: лисицы, зайца-беляка, лося.

В непроходимых еловых лесах строят свои берлоги медведи. Под низко нависшими ветвями прячутся зайцы-беляки. В густых колючих ветвях ели строят свои домики – гнезда белки. Многие птицы совсем не улетают от нас на зиму. Рябчики, тетерева, глухари, куропатки живут круглый год на одном месте. Из мелких птичек воробьи никуда не улетают о нас. Остаются с нами синицы, дятлы, сойки, сороки. Своим ярким оперением украшают нашу зимнюю природу снегири. Голодом страшна зима птицам, а не холодом. Пробушует метель, и лес волшебно преображается. Хорош лес в зимнем уборе!

Срібний ліс потону у сніжному океані, що так і нагортає на нього кожного дня сиві хвилі метелиці. А коли ще й вітер почне сердитися, то крижані, свинцеві гребні  ніби ланцюги сковують кожний порух гілочок. Так і стоїть ліс понурий і холодний. Майже всі пташки покинили його у самоті. Але щоранку він має розраду - малі снігурі немов маленькі сонечка, пробуджують сонні дерева. Вони безустанно ллють свій радісний дзвенькіт і струшують з дерев перлові прекраси, що ніби маленькі намистинки сіються на сріблясий килим.