Потрібно визначити іменники, рід, число, відмінок. «калина й україна-нероздільні.калина полюбила українську землю, а народ шанує рослину за пишну вроду, цілющі властивості.немає такого села в усій україні, де б калина не квітла білим цвітом навесні, не рум*яніла червоними аж до зими.» іть визначити, дуже дякую

Іменники калина украйина землю народ рослину села навесні ягодами зима

Калина- ж.р., одн.,Н.в. Україна- ж.р. одн, Н.в. Землю- ж.р., одн, Зн.в. Народ- ч.р., одн, Н.в.  Рослину- ж.р., одн., Зн.в.., Вроду- ж.р., одн., Зн.в. Властивостi-  мн, Зн.в. Села- с.р., одн., Р.в. Українi- ж.р. одн., Д.в. Калина- ж.р., одн.,Н.в. Цвiтом- ч.р. одн. О.в. Ягодами- мн, О.в. Зими- ж.р., одн. Р.в.

     Наше життя минає непомітно. Сьогодні я хотів би повернути вчорашнє, та це неможливо. Хіба що хтось збудує машину часу і здійсниться мрія багатьох - повернутися у своє дитинство, свої юні студентські роки. Але, на жаль, це призвело б до непоправних наслідків: катастрофи, війни, хвороби тощо.
     Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом.
    Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета.
     Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".  

З усіх пір року я найбільше люблю весну. Прекрасна й зима з її морозами, сніговими шапками на деревах, і яскраве веселе літо, і мрійлива задумлива осінь… Але мені немає кращої пори, ніж коли у повітрі віє першим теплим подихом, парує відпочила за зиму земля, наливаються бруньки. Я почуваюся так, неначе пробуджуюся разом із природою. Сонечко світить теж по-іншому, ніби веселіше, пригріває, наче теж скучило за нами після довгої зими. Небо синє-синє, високе та прозоре… Дзюрчать джерела, біжать струмки. А коли поїхати за місто, можна побачити, як тане сніг у полях та в лісах, як прокльовується перша травичка, зацвітають перші квіти… Починають співати птахи, виводять одну мелодію за іншою, немов намагаються переспівати одне одного. Я живу біля паркової зони, тож щоранку слухаю їхні співи.

На вулицях стає більше веселих облич, люди посміхаються — радіють весні. Йдуть, тримаючись за руки, закохані, бігає та бавиться усміхнена малеча, яку вивели на прогулянку батьки. Ми з татом і мамою на вихідні виїжджаємо до лісу або на берег річки, влаштовуємо пікніки, смажимо шашлики. Ми з подругами часто ходимо гуляти, збирати проліски та фіалки.

Навесні так добре стає на душі, так радісно! Цілий день у тебе гарний настрій, усе що робиш, вдається, усі задуми здійснюються. Звичайно, тут, як і завжди, найважливіше значення має праця й старання, але я вважаю, що велику роль відіграє також і настрій, коли ти, хай навіть підсвідомо, налаштований на добро. Тобі добре, ти радієш світові, а отже, і світ добрий до тебе.

Объяснение: