Частини мови: 1.перший, 2.крок, 3.до, 4.людяності.

1. Візьме парасольки, вийде дітвора - з дощиком веселим розпочнеться гра;
Навесні Марійка і Даня садитимуть квіти
2. Змужнілими орлятами майнули діти в світ, а мати виглядатиме хто знає скільки літ
3. Майбутній час, 3 особа множини
4. Працюватимеш, буде радіти, крикнемо, вистоїш
5. Відчуватиму, гратиметеся, дозволятимемо
6. Буду боротися, будете змагатися, буде дружити
7. Відвідаєш, сподіватимусь, будеш вірити, переможу, полечу
8. Защебече соловейко в лузі на калині, заспіває козаченько, ходя по долині
9. Плекаймо наші душі
10. Любитиме, полюблять, будуть любити, позолотять, говоритимуть
11. Буду рвати, будемо виконувати, будеш думати, буду дякувати, будемо берегти

Тема: зображення життєрадісного настрою, ніжного ліризму та оптимізму ліричної героїні

Головна думка: заклик бути життєлюбом та оптимістом («Пролітаю між людьми похмурими»)

Провідний мотив: радіти кожній миті та дивитися на труднощі оптимістично, щоб життя не було похмурим (прагнення переповнити кожну мить життя)

Рід літератури: лірика

Вид лірики: громадянська (патріотична)

Збірка: «О краю мій» (1999)

Жанр: вірш

Художні засоби

Епітети: безжурний вітрогон, людьми похмурими

Персоніфікація: «радість тулиться»

Метафора: «поле перед нами стелеться», «пролітаю між людьми», «козачка вдаряю»

Порівняння: «радість..., як безжурний вітрогон-хлопчина», «рветься, як метелиця, ніби поле перед нами стелиться, ніби зникли авта й мотоцикли»

Повтори (анафора, єдинопочаток): «Ніби поле перед нами стелиться, Ніби зникли авта й мотоцикли».

Риторичний оклик: «І сама я на ногах не встою … Бо хлопчина не дає спокою