Речення з словом нью-йорк в розовом видминку

Я цим літом побував у Нью-Йорку

В мире живет много людей, и все разные. У каждого человека своя судьба, цель, опыт и жизненная правда. Но, видимо, все имеют одну общую черту - хотят оставить свой след на земле.

Это абсолютно естественно. Так повелось еще с давних времен. Ведь даже в древнем пословице говорится, что человек при жизни должен посадить дерево, построить дом и воспитать ребенка. Ребенок тоже продолжит род и передаст своим детям память о своих родителях. Таким образом, не прервется цепочка жизни, и человек не исчезнет бесследно. Это, конечно, правильно, но во все времена были люди, которые своим собственным примером расширяли это правило. Такими были великие гуманисты: Л. Украинка, Т. Шевченко И. Франко, которые настолько сильно любили свой народ, отдали ему так много творческого вдохновения, так искренне верили в его счастливое будущее и пытались его приблизить, что навсегда остались в его светлой памяти. И это справедливо. Ибо только человеку, который имеет столь горячее и искреннее сердце, что может вместить все боли и страдания своего народа, дается моральное право надеяться на то, чтобы ее «в семье вольной, в семье вольной, новой» помянули «незлым тихим словом».

На мой взгляд, только такой человек действительно оставляет заметный след на земле.

За до Слава Україні! Героям Слава!» ми ідентифікуємо своїх. Самооборонці, що стали боронити міста, коли міліція була на боці «організмів», відрізняли одні одних не за стрічками чи додатковими питаннями, а саме за цим важливим вітанням. Для мешканців Сходу та Півдня, котрі підтримують Майдан (правдиво сміливі люди, що не бояться гонінь за іншість поглядів), «СУ!ГС!» – це слова-маркери, за котрими можна зрозуміти, хто свої, а хто – ні. Революція добре показала нам хто є хто. Друг пізнався в біді. І часто цими друзями, братами по боротьбі стали ті, від кого ми цього не очікували. Ті ж, хто, здавалося, однозначно мав би стояти поруч на барикадах, виявилися раптом чужими. Ця ідентифікація стала дуже важливою для подальшого життя.На самім початку революційних подій, коли нікому і в голову не могло прийти, чим усе обернеться, слова «Слава Україні! Героям Слава!» («СУ!ГС!») видавалися простим вітанням. Звісно, для частини протестувальників гасло мало важливий сенс, але для більшості було лише словами, котрими розпочинали свою промову численні оратори зі сцени Майдану.
Ці люди – справжні герої. Вони загинули як герої і проводжають їх як героїв. В кожному районі, кожному місті й селі зупиняються процесії, що везуть домовини з тілами загиблих, і місцеві люди, навіть серед пізньої ночі, зі свічками в руках, в дощ і холод, зі слізьми на очах віддають останню шану героям.
 
Але герої не вмирають! Вони завше будуть в наших серцях.
 
Слава Україні!
 
Героям Слава!
 
Слава Небесній Сотні!