Дуже терміново, на завтра. іть будь ласка, написати міні-твір "мій вихідний день" з використанням слів іншомовного походження.

Я людина яка все планує на перед. Мій вихідний буде яскравим та незабутнім . Зранку я планую поснідати спагетті і кока колою . Після сніданку я гратиму у баскетбол з друзями і піду в парк цибати на батуті . Потім я піду дивитися балет до палацу культури нашого міста.
Мій вихідний день буде надзвичайно цікавий!

Діалог на тему коронавірус

Объяснение:

-Привіт, ти чув що ходить якась нова епідемія

-Привіт, звісно ще й назва така Корона - вірус

-І не кажи!

- Я в це не вірю і вірити незбираюся)

-А дарма, це дуже небезпечна хвороба. Тут потрібно бути обережним!

-Як наприклад?

-Мити руки завжди, а коли прийшов з вулиці обов'язково!

-Не хочу я мити руки!

-Це може врятувати твоє життя. І ще потрібно користуватися антисептичними засобами.

Дотримуватися дистанції, носити маску в приміщеннях і не тільки.

-Добре, Дякую за пораду, але чим це небезпечно?

-Тут не тільки кашель і нежить тут все набагато небезпечніше, можуть відказувати власні легені, також це на нервовій системі дуже відображається та багато жахливих речей.

-дякую, я обов'язково буду добримуватися правил!

-До зустрічі рад(да) , що поміг(ЛА)

Війна… Скільки людських життів вона забрала? Це страшна

«чума» і на своєму шляху війна руйнує все.

Не обійшла стороною війна й нашу родину. Мій прадідусь Василь

Петрович ,який помер у 1992 році жив у місті Марганець. Під час Другої світової війни воював на фронті ,а після поранення разом із

дочкою Любою був у полоні. Фашисти катували їх ,примушували

тяжко працювати.

Виснажені роботою, холодні, голодні у обшарпаному одязі ,вони

тікали з полону. Не багатьом вдавалося втекти звідти ,однак Василю

Петровичу пощастило. Доньку визволили з полону в 1945 році

радянські війська та невдовзі вона померла від тяжкої хвороби.

Довго прадідусь діставався рідного дому, майже два роки ,але

все-таки досяг своєї мети! Його дружина Ганна Петрівна вже

втратила надію побачити чоловіка живим. Через деякий час ,приблизно

через півроку, до них постукали у двері. Відчинивши ,жінка завмерла-

стояв німець. Можна переночувати, -просився незваний гість. Добрі люди

не відмовили ,бо розуміли ,що виходу немає.

Німець прожив у сім'ї близько місяця. Йому виділили кімнату ,а

він ділився з родиною у якій було шестеро дітей своїм пайком. Щоб якось

віддячити ,німець подарував Василю Петровичу набір голок для

швейної машинки ,аби той шив взуття.

Моя родина, на жаль ,не пам'ятає точну дату народження своїх

предків. Я вважаю ,це треба знати! Коли в сім'ї розповідають про

події війни ,то нащадки шануватимуть пам'ять про загиблих.

Отже ,війна -це трагічна сторінка історії.