Діалог на тему звичаї моєї сум'ї у зимові свята

На зупинці зустрілись два товариш:
- Привіт
- Привіт.
- Як справи?
- Нормально, а в тебе як?
- В мене чудовий настрій. Я вже знаю як проведу Новий Рік і свято Святого Миколая.
- І як ти збираєшся їх проводити?
- Ввечері 31 грудня я буду щедрувати, потім за столом з сім'єю буду дивитися телевізор і Новорічні телепередачі. Далі з друзями піду на вулицю і буду грати з ними деякий час. На святого Миколая я дочекаюся ранка і подарунка під подушкою. Хоча я і знаю що це все батьки, але все одно це приємно. На різдво я поїду до своєї бабусі.
- Це дуже цікаво. Гаразд бувай ось мій автобус.
- Щасти. Весело провести зимні свята.

Свого горба ніхто не бачить.

Як бідний плаче, ніхто не бачить, а багатий скривиться — усяк дивиться.

Всяк хоче взять, а ніхто не хоче дать.

Без здоров'я ніщо людині не миле.

Мудрим ніхто не вродився, а навчився.

Що Бог наверне, того ніхто не мине.

Ніхто не знає, коли щастя піймає.

Він би й рад косити, та нікому косу носити.

Жди, грибе, може, тебе хтось здибле.

Я би тобі сказав щось, та хай тобі скаже хтось.

Горіхи — то така річ, що коби хтось товк, то я би їв

Нехай вихваляє тебе будь-хто чужий, а не писок твій.

У кожної людини є найпам’ятніші, найдорожчі місця в житті. Для мене — це моя рідна домівка, мій дім, моя вулиця. Коли я була зовсім маленькою, мої батьки одержали квартиру в новому районі на вулиці Дружби Народів. Я вважаю, що ця назва символічна, адже саме дружба між людьми є запорукою найкращих почуттів: дружба перетікає в любов, без дружби немає вірності, з дружби починається людяність. Дванадцять років тому на місці кукурудзяного поля і колгоспних ферм «виріс» молодий житловий масив. Білі багатоповерхівки височіли над землею, ніби торкаючись хмар рогачами телеантен, і самі нагадували хмари. Я і мої ровесники зростали разом із цим районом, тут нам усе близьке і знайоме. Наша вулиця пряма і широка. Улітку тут багато зелені, адже на один бік припала лісосмуга, перетворена на затишну алею. З іншого, сонячного боку,— завжди багато квітів, проте і дерева за дванадцять років вже встигли підрости. Край вулиці виходить у поле. Із вікон верхніх поверхів відкривається чудовий краєвид — неосяжні зелені поля, які на початку літа золотяться соняшниковим сяйвом. Інший край вулиці впирається у широку автомобільну магістраль, за якою починаються приватні забудови. Хоча одноповерхові будиночки і претендують на оригінальність архітектури, я люблю багатоповерхівки. Особливо приємно дивитися на дев’ятиповерхівки з візерунками біля дахів — це будинки поліпшеного планування. Вони виділяються своєю оригінальністю. Вулиця дуже довга, а з обох її країв розташувалися «Універсами». їх спроектовано майже однаково, тому вулиця набуває своєрідного обрамлення.

Объяснение: