Твір на тему: моє ставлення до федька і толі (за оповіданням в. винниченка «федько-халамидник»)

Толя — син хазяїна будинку, у якому жила родина Федь­ка, — був дитиною ніжною, делікатною та смирною з “не­винними синіми очима”. Завжди чистенький і чепурненький, він зовсім не мав нахилу “до Федькових забав” і ста­вився з погордою до мужицьких дітей. Але якась невідома сила тягнула його до халамидника. Толя — хитрий і підступний: він підбив Федька на ризиковану подорож по кризі, мріючи про те, що той злякається, а хлопці з нього посміються. А інша його вада — заздрість — штовхає його самого на кригу. Федько рятує Толю, ризикуючи власним життям, а цей брехун ще й звинувачує його в тому, у чому був винен сам. Бешкетник виявився справжнім героєм і благородною людиною: хлопець збрехав перший раз у житті, щоб захис­тити зляканого Толю від розгніваного батька, але заплатив за своє благородство надто дорогою ціною — власним життям. Толя навіть після смерті Федька не відчуває власної вини, навіть забирае чижика, збрехавши матері хлопця, ніби виграв його. Він підлий і дріб’язковий. Толя — егоїст, який думає тільки про себе, його не цікавлять почуття й думки інших, він не знає, що таке честь, совість, благородство, що значить бути справжнім другом. Йому притаманні підлість, брехливість, хиткість, зрадливість, заздрість, пихатість та егоїзм. Я впевнений у тому, що в Толі ніколи не буде друзів, і мені б дуже хотілося мати такого чесного, благородного й сміливого друга, яким був Федько.

Відповідь:

Я дуже люблю наш шкільний двір. Це не майданчик, це центральне місце всіх подій шкільного життя. Адже задумайтеся: куди біжать школярі в теплу погоду обговорити на перервах свої справи? У двір! Так, шкільний двір – це надзвичайно цікаве місце для Давайте подивимося.

Ось дзвенить дзвінок з другого уроку – все на двір. І починається: хто в резиночки стрибати, хто квіти на клумбах поливати, хто обговорювати, справедливо йому поставили оцінку, а хтось із старшокласників в. покурити. Всі зайняті, адже подвір’я велике, всім місця вистачає. Виходячи зі школи, ми бачимо праворуч і ліворуч дві квітучі клумби, за ними постійно доглядають.

Якщо учневі захочеться п’ятнадцять хвилин свого відпочинку пронести серед зелені, не виходячи за межі шкільного двору, він може пройти через школу, в сад. Там ростуть фруктові дерева, цвітуть кущі, дуже багато бузку! Побігаєш серед цієї краси – і втому як рукою знімає, можна приступати до уроків.

Наш шкільний двір прекрасний: він затишний, світлий Я б ні за що не проміняла його на тисячі інших шкільних дворів!

Пояснення:

Кожній людині слід виховувати свій характер протягом усього життя я вважаю, кожній людині слід виховувати свій характер протягом усього життя. на мою думку, вдосконалюватися потрібно завжди. адже ще ніхто не народився сформованою особистістю. зазвичай, усі вміння та навички, особливості характеру людина наживає з часом. як на мене, кожен має право самостійно обрати свій життєвий шлях. рухатися вперед чи залишатися на місці - особистий вибір кожної людини. але, не зважаючи не це, характер продовжує змінюватися, можливо, не завжди на краще, адже він "запам'ятовує" усі події людського життя. підтвердженням тези може бути те, що деякі люди нізащо не погодяться повторити вчинки, які здійснювали раніше. на це може бути будь-яка причина, але, на мою думку, головна - та, що характер людини вдосконалився. і перш ніж щось робити, вона ретельно думатиме. кожна людина є господарем свого характеру та життя. і якщо характер виховувати, викорінювати злі риси та докладати зусиль для розвутку хороших, то можна досягти будь-якої мети. але для цього потрібно діяти, а не сидіти склавши руки.