7. поставте розділові знаки в тексті. серед двору столи понаставлені понакривані бочки меду повикочувані. пий душе їж душе чого забажаєш! а людей здається півцарства прийшло і старі і малі і пани багаті і старці убогі. як на ярмарку. дурень прилетів із товариством на тім кораблі спустився в царя перед вікнами повиходили вони з корабля й пішли обідати. цар побачив у вікні золотого корабля і лакеєві каже піди спитай хто там золотим кораблем прилетів! лакей пішов подивився приходить до царя якась каже мужва обідрана! (з казки «летючий корабель»)

Серед двору столи понаставлені, понакривані, бочки меду повикочувані. Пий душе, їж душе чого забажаєш! А людей, здається, півцарства прийшло: і старі, і малі, і пани багаті, і старці убогі. Як на ярмарку. Дурень прилетів із товариством на тім кораблі, спустився в царя перед вікнами, повиходили вони з корабля й пішли обідати.
Цар побачив у вікні золотого корабля і лакеєві каже:
"Піди спитай, хто там золотим кораблем прилетів!".
Лакей пішов, подивився, приходить до царя:
"Якась, - каже,- мужва обідрана!"

Це моє ставлення. Якщо потрібно, підправите та зміните.

                             Хвала рукам що хлібом пахнуть

Майже всі дорослі кажуть: "Хвала рукам що хлібом пахнуть!" Але чому саме цим рукам? Чого не тим що роблять одяг? Чого не тим що допомагають?  Та врешті решт, чого  не тим що доглядали? 
 Якось, мати підсказала: " Це тому, сину/доню,  що хліб то Божий дар. Із хлібом ми живемо усе життя! Зустрічають гостей хлібом та сіллю, на свята печуть особливий хліб - коровай. Тому руки що печуть хліб - особливі. Ми маємо відавати їм хвалу".
 Ось чому хвала рукам що хлібом пахнуть!

Хлібороб – це найпочесніша з професій. Ці люди ближчі за всіх до землі, до прадавнього коріння української нації.Наша земля дуже щедра, і такою вона була споконвіку. Безкінечні золоті лани: їдеш і їдеш, і здається, що минають століття, а не хвилина за хвилиною.Мій дядько – комбайнер. Торік я гостював у нього саме під час жнив. Хлібороби кілька тижнів жили на ланах і працювали так, як ніколи. Мій дядько засмаг, лише карі очі світилися на усміхненому обличчі. Погода радувала: ні дощів, ні мокви, тільки золоте сонце на золотому колоссі. "Бачиш, яка важка наша праця, – сказав мені дядько. – Недарма кажуть, що не земля родить, а руки хліборобські". Я погодився з ним. Дійсно, якби наші дорослі влітку не працювали від зорі до зорі й дозволяли б собі хоч краплю відпочинку, урожай був би, можливо, не таким щедрим. Тепер в Україні багато хліба, отже, рік до нового врожаю буде веселим і ситим.Ось так хліборобські руки плекають хліб. Колосок до колоска, зерня до зерняти – така вже вдача нашого селянина. Адже недарма кажуть у народі: "Буде хліб, буде й пісня".