1. усi словосполучення є прислiвниковими в рядку а зростали вкупi, жити по-новому, раптово зупинився, легко на серцi б занадто багато, видно далеко, дуже низько, так гарно в дуже дорогий, яскраво виражений, лiс восени, добиралися вбрiд г робота похапцем, приходити щодня, щохвилини думаю, трохи втомлений 2. додаток, виражений iнфiнiтивом, є в реченнi рядка а нам перемагать i жить! б рiдний край щирiш любить научає нас розлука. в роса ще не встигла розiйтися туманом по зеленому полю. г вона прислухається до них i ще не наважується втрутитися, висловити свою думку. 3. неозначено-особовi речення – це речення, у яких а головний член (присудок) завжди можна поєднати з особовими займенниками я, ти, ми, ви, вiн, вона, воно, вони б особа-дiяч (я, ти, ми, ви) безпомилково встановлюється за формою головного члена речення в неназвана особа-дiяч мислиться, як хтось iз певного кола людей г неназвана особа-дiяч мислиться, як будь-хто з людей 4. неповне речення є в рядку а а вона слухала мене, гладячи рукою моє чоло, очi, а потiм… потiм знову непомiтним рухом тулилася до мене. б коли в’яне зелена трава, тодi клепають коси. в сухе згорить коло сухого, правдиве й добре – коло злого. г писати тiльки правду. не зраджувати її нi за яких обставин. 5. пунктуацiйну помилку у видiленнi вставних компонентiв допущено в реченнi рядка а нелегко, кажуть, жити на двi хати. а ще нелегше – жить на двi душi. б а хлiбам колосистим здається немає кiнця. в старожили кажуть, що зима буде лютою. г так холодно, що вже менi здається немилим свiт. 6. необов’язковим є вживання тире мiж пiдметом i присудком у реченнi рядка а весь обшир мiй – чотири на чотири. б днi пройшли. одлетiла тривога… лиш любов – як у серцi багнет. в силою примушувати народ зрiкатися мови – найбiльший злочин. г синтаксис – це душа мови.