Що посієш, те й пожнеш. який тип односкладного речення?

Узагальнено-особове речення

Привет!
Людина, яку я поважаю і на яку  хочу бути схожим,— це моя мама. Вона завжди добра, ласкава. Моя мама дає мені хороші поради. І, часом, коли мами немає вдома і ні з ким поділитися своїм горем чи радістю, в мене ніби камінь на душі. Але, коли приходить мама, то горе, розділене з нею, — півгоря, а радість — подвійна радість. 
Інколи, буває мама насварить  мене за погану оцінку в школі або ще за якусь шкоду — я ображаюсь і, буває, навіть не розмовляю. Але частіше я буваю неправий. А коли розумію це, йду до мами і пере мама мене завжди вибачає, як би я не провинився. 
Одного разу я уявив, що мами немає. Як тоді склалося б моє життя? Про це страшно навіть подумати. І я зробив висновок, що мама — це все: і радість, і доброта, і розуміння, і розрада, і все-все на цьому світі. 
Я хочу бачити свою маму завжди щасливою, радісною, ніжною і доброю. А інакше не може й бути.

Я не люблю осінь!Тому що з осінью приходить розчарування і сум. Ось-ось ще ми купались у променях сонечка:)так я мабуть люблю сонце:)а вже йдеш по пустинним алеям,під ногами сухе листя-це чарівна краса,але сумна…ти розумієш,що все заради чього ти жив літом і весною,во все, що ти вірив пішло з ними! 
     Я не люблю брехню! Мабуть-це саме страшне, коли тебе обманює близька людина. Брехня не робить людину краще, вона заплутує тебе! Очі-це те що саме правдиве у людини. ПО ним я завжди побачу правду.. ВОНИ ДЗЕРКАЛЬНЕ ВІДОБРАЖЕННЯ ДУШІ!