Коли наступає літо, у мене відразу піднімається настрій. не те, щоб воно в мене було поганим навесні, узимку або восени, але той факт, що не потрібно нікуди йти, вставати в школу, готовити щодня уроки мене дуже радує улітку я займаюся всім тим, на що бракує часу в шкільні будні. люблю грати у футбол, проводити час зі своїми родителями, зустрічатися з однокласниками, довго спати і є багато морозива. ще мені подобається, що влітку росте багато фруктів і овочів. у нас є дача за містом. і влітку я проводжу там багато часу. тато мені розповідає щось цікаве про рослини, щоб потім я сам смог вирощувати їх. природа влітку набирає соки й дарує нам усе, що може. я люблю ходити по літньому лісі зі своїми товаришами або з родителями. ми часто ходимо на річку, кілька разів ми з татом ходили на риболовлю, але я увесь час спав з вудкою, тому що рано доводилося вставати. цього року ми їздили всією сім'єю на море. відмінно проводили час із ранку до вечора, купалися, грали, співали пісні й загоряли. літо - моя улюблена пора року. дуже не хотілося б, щоб воно закінчувалося, адже тоді знову потрібно буде ходити в школу й щодня готовити уроки. варіант 2 всі полюбляють канікули, тому що під час канікул можна відпочіти і гарно провести час. можна робити, що хочеш, не потрібно рано вставати, і не потрібно робити і завдання. можна подорожувати, займатися улюбленими спорту або іншими зацікавленнями. більш за все я полюбляю літні канікули, тому що вони найбільш тривалі. а зараз я хочу вам розповісти про літні канікули, які я провів у криму. я був там вперше. я багато років мріяв поїхати до криму, але наша родина не могла собі це дозволити. цього літа мій батько сказав, що ми можемо поїхати на чорне море. я не міг повірити власним вухам. я перепитав його, чи не він, але він сказав, що вже купив квитки на потяг до симферополя. 5 липня ми виїхали з києва до симферополя на потязі. але метою нашої подорожі була алушта, тому від симферополя до алушти ми діставалися на тролейбусі. коли ми доїхали до кримськіх гір, я був вражений мальовничими , які раніше бачив лише на малюнках. шлях блукав серед гір і скоро ми досягли ангарській перевал. це була найвища точка нашого шляху, тому потім ми стали спускатися і, нарешті, приїхали в алушту. алушта - одне з найбільших міст криму. вона розташована на березі моря в долині, ій високими гарними горами. звісно, головний скарб алушти - це прекрасне чорне море! це був чудовий час. ми плавали, гуляли по березі моря і відвідали багато цікавих місць. більш за все мене вразила екскурсія в долину привидів, яка знаходиться недалеко від алушти. долина привидів - це фантастичний, нереальний пейзаж! гігантські кам’яні стовпи, створені в результаті вітрової ерозії. це було неймовірне видовище, я ніколи не бачив нічого подібного! ми їздили також на водопад джур-джур, в мармурову печеру і в червону печеру. у мармуровій печері є декілька підземних залів із сталактитами і сталагмітами незвичайних форм, що нагадують людей і тварин. а в червоній печері протікає підземна річка. це були чудові і незабутні дні; я хотів би провести там більше часу. мої канікули були дуже насиченими і радісними. я отримав море задоволення. мені здається, що крим — це справжній рай на землі. я мрію знову повернутися туди.

У житті кожної людина завжди є місце видатному вчинку. Всі ми є звичайними людьми, аж ніяк не героями, але, тим не менш, іноді ми можемо максимально наблизитися до людського ідеалу, зробивши щось таке, що дасть можливість пишатися собою ще протягом тривалого часу. Я не раз ставав свідком справжніх вчинків з боку знайомих мені людей. Іноді на такі вчинки зважуються і мої близькі друзі. Звичайно, далеко не завжди ці вчинки є по-справжньому геройськими, але якщо дивитися на них в контексті звичайного життя, вони виразно виділяються і стають дуже помітними.

Нещодавно мій друг розповів мені про те, що він нещодавно зробив. І я був вражений його дією, адже вона, як мені здається, є самим справжнім вчинком найвищого рівня. Одного разу мій друг повертався додому після важкого робочого дня. У нього дуже важка робота, на ній він надзвичайно сильно втомлюється, кожен день йому доводиться виконувати великий шматок роботи, при цьому він отримує зовсім не так багато, як повинен був. Тим не менш, він не обізлився на світ, залишившись звичайним нормальним хлопцем, який проживає своє життя в очікуванні кращих часів. Коли він повертався додому, по дорозі, неподалік від себе він побачив жінку. Вона виглядала дуже втомленою і виснаженою. Як виявилося, вона приїхала в гості до сина, заблукала, у неї сіла телефонна батарея. При цьому вона повинна була донести дві важкі сумки з гостинцями. Так, такі неприємності іноді трапляються з людьми. Мій друг не зміг просто пройти повз неї, він просто не зміг утриматися, совість би не пробачила йому. Він підійшов до жінки і запропонував їй свою до Вона довго відмовлялася, але бачачи, наскільки вона втомилася, він наполягав на тому, аби їй до Вони обійшли весь район, при цьому мій друг носив сумки цієї жінки, але все-таки вони відшукали той дім, де живе її син. Вона була дуже вдячна моєму другу, а я вирішив, що останнім часом його вчинок – це кращий вчинок, який я знаю. Звичайно, ніякого геройства в тому, щоб до донести до будинку сумки жінці немає, але все ж варто поглянути на це трохи по-іншому. Чи багато б інших людей змогли б запропонувати свою до в аналогічній ситуації? Я сильно в цьому сумніваюся. Я думаю, якщо б там не було мого друга, бідна жінки так і не змогла б упоратися з ситуацією.

Вчинки бувають різні, і іноді навіть в моєму оточенні є люди, які вчиняють по-справжньому сміливі вчинки, за які можна пишатися. Я пишаюся своїм другом та його вчинком. І нехай комусь здасться, що це була лише дрібниця або щось незначуще, я абсолютно переконаний, що насправді цей вчинок – видатний, і він характеризує мого друга з кращого боку.

Цього літа я знову на морському узбережжі. Ранок на безлюдді серед гомону хвиль — моя улюблена пора. Та сьогодні, бачу, я тут не сам. За кількасот метрів витягує свого човна на берег якийсь рибалка і кличе мене до Мабуть, багато риби впіймав. Підбігаю. Удвох ми швидко витягуємо і прив’язуємо човен. А що ж у ньому? Оце так риболовля! На дні сиділа справжня морська чайка, прив’язана за ногу, і дивилася на мене насмішкуватими злісними очима. Я ніжно погладив її шовковисте пір’ячко.

Чоловік застеріг від чайчиного гострого дзьоба і забіяцької кус­ливої вдачі. Казав, що через це її не люблять, називають злюкою, розбишакою. Але він зріднився з цією істотою, бо зобов’язаний їй своїм життям.

Того дня зненацька розгулявся вітрисько, на морі заштормило. Вода бушувала і під, і над човном р довкола став непрогляд­ним. Рибалка спрямував човен туди, звідки чувся розпачливий крик птахи. Вона і вивела його тоді із самого, здавалося, пекла. А коли стихія на морі вгамувалася, зустрів її самотню, обшарпану, ледь живу серед морського баговиння. Чоловік оповідав, а я ми­лувався білосніжною голівкою птаха, його гордо загнутим дзьо­бом, широкою спиною й могутніми крилами, на кінцях чорними, як сажа.

Объяснение: