Розкрийте дужки, вживаючи іменники у формі кличного відмінка. відзначте можливі варіанти. 1. і в кого ти, (максим), такий вдався? 2. як же ви, (дід), ворожите? 3. нащо це, (андрій), малому голову туманити? 4. (чоловік добрий), коли часом приб’єшся на вітряк, будь обережний з вогнем. 5. (мудрий і добрий мельник), і тобі за хліб-сіль і за непоказну людяність! 6. (сеньйора лючія), я в боргу перед книгами і 7. ви, (громадяночка), може, проковтнули язик? (з творів м. стельмаха 8. вибачте за запізнення, (пан викладач слова, (шановний пан голова). 10. здрастуйте, (пані марія). 11. де ви відпочивали влітку, (кум степан)? 12. (товариш капітан), дозвольте звернутись до вас. 13. розпочинаємо обговорення, (шановна громада). 14. у вашій доповіді, (пан бондарчук), є багато цікавих фактів. 15. вибачте, (пан директор), нам час іти.

Максиме, діду,Андрію,чоловіче добрий,мудрий і добрий мельнику,сеньйоро лучіє , громадянко , пане викладач, шановний пане голово , пані Маріє , куме Степане, шановна громадо, пане Бондарчук, пане директор.

Твір опис природи в художньому стилі за картинкою васильківського "козача гора" сонце нещадно палить, залишаючи відблиски своїх гарячих променів у прохолоді швидкоплинної річки. зелені трави буяють під їх  теплом.    верба схилилася до води,щоб окунути свої довгі зеленаві коси у воду.  у зарослях очерету, в тіні, відпочивають та вичікують комах жаби. гармонія всюди. здається, ніхто ніколи не порушить недоторканність цього місця.  козача гора височіє над усією цією красою та доповнює пейзаж. мабуть, нею раніше мандрували   козаки, але саме зараз вона велично відпочиває. як же тут гарно. наша мальовнича країна багата такими мальовничими місцями, але, як і це, кожне з них - неповторне

кам’янець-подільська фортеця (antimurale christianitas – форпост християнства) була споруджена для захисту  турецького мосту, що є сполучним перешийком між старим містом, укладеним в петлю річки, і “великою землею”.

на підставі археологічних даних на території сучасної фортеці в ix –  xii  ст. існував дитинець із земляним валом і дерев’яною стіною, що захищає давньослов’янське поселення галицько – волинського князівства.

дерев’яні укріплення були замінені на кам’яні після пожежі на рубежі  xii  –  xiii  ст. а вже в 1240 році орди батию (1209 – 1255/1256), правителя улусу джучі (золотої орди), розбивши стіни, увірвалися в місто і знищили його жителів. у наслідку чого більш ніж на сторіччя кам’янець перейшов під владу татаро – монгол.

після поразки татар при синіх водах у 1362 році від війська великого князя литовського ольгерда (літ. algirdas 1296 – 1377) фортеця була передана у володіння племінникам князя – олександру, юрію, борису, костянтину і федору. за правління литовських князів (1363 – 1430) фортеця переживає своє відродження і починає набувати свій неповторний вигляд завдяки пожертвам як дрібних шляхтичів і купців, так і римських пап, які надсилали кам’янцю “милостиню святого петра”.