Твір з дієприслівником, на тему виріб з бісеру

Вироби з намистин, бісеру, всяких скелець, нанизаних на кінський волос, травинку, а пізніше нитку і - вже в наш час - волосінь, відомі з найдавніших часів. Ще в Давньому Єгипті та Індії такими намистом прикрашали одяг, шию, руки, ноги... та й зрештою, все, на що їх можна одягти, пришити, прив'язати, вплести і так далі. В Індії такі вироби називаються хар, в Ефіопії - Чале, в Болгарії, Румунії та Молдові - Гардан і Згарда, у Білорусі - пляценкі і горлячкі, в Україні - гердан і сиплянки в Литві - каролінес, в Узбекистані - зебігардан, у Словенії - нагрделнікі і, нарешті, у Росії - ожерелкі, цепочки, гайтанки та "фенечки". Словом, де їх тільки не носять і як їх тільки не називають!

Скло навчилися робити в Давньому Єгипті 4000 років тому. І з того часу жінки втратили спокій. Ці різнокольорові блискучі кульки кого завгодно зведуть з розуму. Все, що виглядало одноманітно, нудно, сіро: одяг, взуття, головні убори тощо - люди прагнули прикрасити будь-якими доступними Вишивали, розмальовували, чого тільки не нашивали! І все-таки про бісер не забували ніколи. На Русі мистецтво бісероплетіння називалося нізаніем. Кольоровими скельцями прикрашали не тільки одяг. Чоло, шия, вуха, волосся... Чим багатша наречена, тим багатший убір. Сьогодні, здавалося б, померле мистецтво виготовлення бісерних виробів знову стало популярним. Подивіться-но на зап'ястя дівчат, на їх рюкзаки. Та й студентки не відстають. А найголовніше, він браслетик - один-єдиний, тому що в магазині бісер продається в пакетику, а "фенечки" треба зробити самим.

Я люблю наш старий парк. У ньому добре в будь-яку пору року, але особливо красиво тут восени. Я приходжу сюди помилуватися осінніми деревами і яскравими осінніми барвами.

У парку тихо. Чути тільки, як шарудить під ногами опале листя. Нині тут господарює осінь. Кожному деревцю вона подарувала свій неповторний наряд.

Зовсім скоро почнеться прощальний карнавал – останній бал чарівниці-осені. До нього вже підготувалися тоненькі осинки – надягли свої червоні намиста з монетками-листочками і тихенько побрязкують ними на вітрі.

- Привіт, Оленко. До вас сьогодні приходили із університету з питання профорієнтації?

- Привіт, Олесю. Так. Ти яку професію хочеш обрати?

- Я хочу стати юристом. А ти?

- Ой, цих юристів сьогодні стільки, що вони нікому не потрібні. А я мрію стати вчителькою української мови.

- Юристів хоч і багато, проте в них хоч заробітна платня нормальна. Вчителі отримують дуже мало.

- Я вважаю, що у професії не є головними гроші. Важливо, щоб робота приносила щастя та радість.

- Я з тобою цілком не згодна. Завдяки роботі ми отримуємо гроші, на які і маємо жити. Для всього іншого є заняття під назвою "хобі".

- На жаль, в нас з тобою різні погляди на майбутнє.

- Так. Вибач, мені вже час йти. До завтра.

- Бувай!