Тематична виписка на тему "історія запорізької січі" !

Запорізька сечь- це велика козацька вольніца.Казакі вміли тільки "... гуляти палити з рушниць" .Тому в Запорізькій Січі було передмісті, де були лавки, пекарні, шаткують кузніци.Сама Січ ділилася на курені в яких були свій отаман, свій запас  провізії, свій кашовар.  Але все козаки підпорядковувалися вибіркового отаману, який вибирався зі своїх же запорізьких казаков.Все важливі питання вирішувалися на загальному собраніі.ему треба було сказати: "Вірую в Христа і святу Трійцю" і перекрестіться.Запорожци вірили в бога, молилися в церкві.Очень жорстокі  були закони в Сечі.За злодійство козака прив'язували до ганебного стовпа і кожен, хто проходив повз, був зобов'язаний вдарити його палицею.  Від цих ударів злодій помирав.  Боржників прив'язували до гармати і він сидів так, покап хтось із друзів його не купував его.Жесточайная кара за вбивство: виривали яму, садили туди вбивцю, а зверху ставили труну з убитим.  Потім обох засипали землёй.В кожному запорожці був дуже сильний дух товариства і патріотизму.  "Немає уз святіше товариства", - так говорив Тарас Бульба.Главним заняттям запорожців була война.Оні були нещадні до врагам.Тарас вбив свого сина, коли дізнався, що він зрадив товаришів, а значить став врагом.Суровие закони, невибагливий побут - це  гартувало казкаков.Оні ставали хоробрими воїнами, захисниками віри і вітчизни.

Групи займенників Займенники за значенням 1. Особові 1-ша особа: я, ми; 2-га особа: ти, ви; 3-тя особа: він, вона, воно, вони 2. Зворотний Себе 3. Відносні Хто, що, який, чий, котрий, скільки |4. Питальні Хто? що? який? чий? котрий? скільки? 5. Неозначені Хтось, щось, хто-небудь, щось, небщдь, будь-який, абищо, казна-що, деякий, дехто, хтозна-який, хтозна-що 6. Заперечні Нiхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки 7. Присвійні Мій, твій, свій, наш, ваш, іхній, його, ї, іх |8. Вказівні Той, цей, такий, стільки 9. Означальні Весь, усякий, кожний, самий, сам, інший, жодний

Уважаем хлеб

Как-то я нечаянно наступил ногой на кусок хлеба, который упал из стола. Бабушка за это обиделась на меня. Она вспомнила, как в годы Великой Отечественной войны, когда мой дедушка был на фронте, у нее не было хлеба, чтобы накормить моего отца. Как плакал папа, просив хлеба. Дедушка воевал за нашу землю, чтобы мы никогда не были голодны, всегда имели на столе вкусный хлеб. Теперь у нас есть хлеб, есть и к хлебу. Но нужно беречь каждый кусок. После этого случая я решил в школе провести разговор с моими одноклассниками о цене хлеба в семье. Ведь в хлебе — труд и сила нашего народа.