Составить план текста: природними формами мовного спілкування, виявами комунікативної функції мови є такі форми спілкування: монолог, полілог та діалог. залежно від стилю мовлення діалоги бувають побутові (розмовний стиль), полемічні (публіцистичний стиль), художні (художній стиль) та ін. змістом діалогів можуть бути повсякденні справи, політичні питання, проблеми господарської діяльності, мистецтва, науки, техніки тощо. ведення діалогу вимагає дотримання мовного етикету. українське діалогічне мовлення передбачає поширення формул ввічливості (пробачте, будьте ласкаві, пере тощо), особливі форми звертання. культура діалогічного спілкування потребує певних комунікативних умінь та навичок мовця. наприклад, уміння починати, розгортати діалог, завершувати розмову, ставити запитання, адекватно реагувати на репліки співрозмовника, застосовувати емоційно-експресивний потенціал мовних засобів залежно від характеру розмови та очікуваних (прогнозованих / непрогнозованих) результатів. для оволодіння культурним діалогічним мовленням недостатньо вміти запитувати і відповідати. для цього слід формувати та розвивати в собі специфічні комунікативні навички. кожен із співрозмовників має володіти певним запасом функціонально різноманітних реплік, які уможливлюють здатність вступати в розмову, згортати її й поновлювати, дотримуватися своєї стратегічної лінії у спілкуванні. найважливішими умовами ведення культурного діалогу є вміння шанобливо, доброзичливо ставитися до співрозмовників, говорити ввічливо, звертатися до старших на «ви», чітко ставити запитання і зрозуміло висловлюватися тощо.