Відповідь:
Я гадаю, всі люблять весну. Це період, коли природа оживає, пробуджується від зимового сну. Перші птахи повертаються з теплих країв і все навколо пронизується їх щебетом. Від такої краси радіє душа, тішиться око та співає серце. По-особливому гарно в цей період у батьківському саду. Поступово сходить сніг і земля залишається чорною, незахищеною. Та на ній уже починають з’являтися перші квіточки – проліски. І сад стає вже зовсім інший, ніжний, чарівний. Всі дерева потопають у духмяному ароматі ніжно-рожевих пелюсток. Вишні, яблуні, груші, персики ніби затаїлись у пахучому тумані. Так і приваблюють бджілок-трудівниць. З гілочки на гілочку перестрибують пташки. Щебечуть один до одного, розповідають ранішні новини. І так приємно їх часом послухати, сидячи на ганку. Може й для себе що цікаве почується. У такий момент складно всидіти вдома. Хочеться гати за такою красою знову й знову. Весняної пори всі хороші господарі дбають про свій сад. Наприклад, мої батьки щороку обрізають зайві гілочки на деревах і оббілюють стовбури, щоб захистити від шкідників. Сад весняної пори – прекрасний. Виграє рожевими, білими, зеленими фарбами. Весна – це художник і композитор, який пробуджує наші душі, змушує знову повірити в любов.
Пояснення: Члени речення не виділила.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Скласти план до твору "любка " только нормальний ! "любка " у травневому лісі хвилі квітів хлюпають під ноги. а повітря, настояне на ароматах смолини і мокрого листя, приємно дурманить голову. теплінь… найдрібніше створіння й те поспішає розплескати по всьому лісі свою весняну радість. раптом – вона! два блискучі листки біля самої землі. на високому стеблі – кудлате біло-кремове суцвіття… і вже перед очима стелиться безкрайній степ, а в ньому – жменька запорізьких козаків. кілька днів запорожців переслідували кримські татари. а коли переслідувачі стомилися, татарський бей махнув рукою: хай тікають – усе одно в степу пропадуть без їжі. а козаки зовсім і не збиралися отак марно пропадати. бо в кожного на шиї висів амулет, який оберігав від голодної смерті: нанизані на нитку тверді, потемнілі від часу бульбочки. почали запорожці оті бульбочки жувати – втамували* голод, погасили спрагу, поволі почали повертати сили… ніхто не загинув. любку дволисту і зараз дуже поважають у народі. не один старається перенести її з лісу до себе у квітник чи садок. любка прекрасно почуватиметься біля хати, коли на неї падатиме легенька тінь від дерева та коли ростиме у “своїй” землі. тому пересаджувати її треба з грунтом, у якому вона росте
1)Чарівний ліс.
2)Диво-квітка.
3)Козаки.
4)Всі живі.
5)Всі люблять любку