Сичинение на тему: " когда я впервые пошла в школу" оъем 1лист или 1, 5

Мое знакомство со школой состоялось, когда мне было семь лет. Я всегда был суетливым ребенком, постоянно бегал, чем то занимался и не слушался родителей. Когда я ходил в детский сад, мама все время говорила мне: "Вот немного подрастешь, пойдешь учиться в школу. Там ты уже не сможешь себя так вести". Я не знал, что такое школа, почему я не смогу там веселиться и играть.

И вот наступил этот день. Меня разбудили рано утром, умыли и надели костюм. "Неудобный. Особо в нем не побегаешь", - подумал я. Затем мне дали в руки букет цветов, после чего мы с мамой пошли в школу. Я не сопротивлялся, мне было интересно увидеть, что же это все-таки такое - школа. Подойдя к зданию, я увидел вокруг множество народа. Все дети были нарядно одеты, и у всех были цветы. Какая-то женщина (потом я узнал, что это была директор школы) , попросила нас отойти от родителей и подойти к своим учителям. Мама подтолкнула меня в сторону молодой женщины, в руках у которой была табличка с буквой "Б". Я вместе с другими детьми подошел к ней. Женщина построила нас, посчитала и повела внутрь. Заведя нас в кабинет, женщина представилась Мариной Николаевной и попросила нас сесть за парты, что мы и сделали. Затем наш учитель стала поздравлять нас с началом учебного года, объяснять, чем мы будет заниматься в школе. Мы подарили ей цветы, она всех благодарила и улыбалась. Потом мы начали рисовать. Время пролетело быстро и незаметно. Вскоре за мной пришла мама и отвела меня домой.

Тот день, когда я впервые пошел в школу, изменил мою жизнь мне стать более серьезным. Я постепенно привык к дисциплине, к новым людям и к тому, что нельзя целыми днями только играть. Первый школьный день показал мне, что существует жизнь, отличная от той, которой я жил раньше. И эта жизнь мне понравилась.

Писал от мужского лица.

Чарівна ніч перед різдвом в однойменній повісті м. гоголя починається з фантастичної події. із труби однієї з хат повалив чорний дим і разом із ним вилетіла верхи на мітлі відьма. там, де вона пролітала, зірки зникали одна за одною. незабаром відьма набрала їх повний рукав. чорт, що також з'явився у нічному небі, обпікаючи руки, схопив місяця та й сховав його до кишені. і тому зробилося так темно, що нічого вже не можна було розгледіти. навіть дорогу до шинку важко було знайти.             досхочу побавившись у небі й відчувши холод, відьма прослизнула у трубу хати й перетворилася на звичайну собі жінку на ім'я солоха. вона славилася у селі тим, що вміла причаровувати до себе статечних козаків. чорт слідом за солохою через пічну трубу проникнув до хати.             чого тільки не буває у святкову ніч! то ж і коваль вакула мандрує з диканьки до петербурга верхи на чорті, щоб дістати для своєї коханої оксани черевички самої цариці. зустрівшись у столиці з запорожцями, парубок потрапляє до царського палацу, і цариця дарує йому невимовно красиві черевики.             а яке ж свято обходиться без жартів і сміху! сміються парубки та дівчата, ходячи з колядками від хати до хати. сміється й читач над козаками, які у різдвяну ніч вирішили навідатися до солохи на вогник. ніхто з солошиних гостей: ані голова, ані дяк, ані чорт, ані чуб - не хотіли, щоб їх там хтось бачив. то ж солоха ховає своїх кавалерів у мішки з-під вугілля. і такий комічний вигляд вони мають, коли їх дістають із тих мішків парубки та дівчата, думаючи, що там лежать паляниці та ковбаси!             сміється читач і над пузатим пацюком, що віддавався святковій трапезі у дуже незвичайний спосіб. він сидів на підлозі по-турецьки перед невеликою діжкою, на якій стояла миска з галушками, і сьорбав з миски юшку, хапаючи час від часу зубами галушки. а вареники самі летіли з миски прямо в роззявлений рот пацюка, який обтяжував себе лише жувати та ковтати їжу.             у ніч перед різдвом чорт, який хотів посміятися з людей, був ошуканий сам. замість того, щоб дошкулити вакулі, якого він ненавидів за малярські здібності, нечистий виконує всі бажання коваля та ще й одержує в нагороду три удари хворостиною по спині.             повість м. гоголя "ніч перед різдвом" входить до першої збірки письменника "вечори на хуторі біля диканьки". в цих повістях автор змалював милу його серцю україну, де він народився та виріс. у них химерно переплелися давні легенди й картини життя простих українців, фантастичне й комічне.

Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш.більше діла — менше слів.будь господарем своєму слову.мовивши слово, треба бути йому паном.слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.від красних слів язик не відсохне.від солодких слів кислиці не посолодшають.від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.від теплого слова і лід розмерзається.вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.впік мене тим словом, не треба й вогню.гостре словечко коле сердечко.де мало слів, там більше правди.діла говорять голосніше, як слова.де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.добре слово краще, ніж готові гроші.добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш.за грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.з пісні слова не і свого не вставляють.