Уподаних реченнях підкресліть головні та другорядні члени. 1. шевченко став найглибшим виразником дум і надій поневоленої україни. 2. нову батьківщину навіть може створити народ, але мови – ніколи.

1. Шевченко став найглибшим виразником дум і надій поневоленої України.
     ωωωωωωω    - - -    - - - -   ωωωωωωω - - - - - 
2. Нову Батьківщину навіть може створити народ, але мови – ніколи.
    ωωω - - - - - - - - - -                    - - - - -   .-.-.-.-.-

"Ну вот и вышел "Музей заброшенных секретов" Оксаны Забужко на русском языке. Тяжелый том, выпущенный издательством "АСТ", под названием "Музей заброшенных секретов". Обложка - та же, что и в украинском издании (художник - Ростислав Лужецкий). Сама книга - немного больше по размеру, но меньше толщиной. Очевидно, потому, что шрифт какой-то более убористый, текст набран почти без отбивок, и нет рисунков перед каждым новым "Залом", которые так нравились мне в украинском издании. Все это вместе уменьшило книгу на 100 страниц (вместо 800 украинских, русский - 700). Аннотация и текст на обложке вполне приемлемы, даже интригуют. Кстати, это первая переведенная мной с украинского книга, когда аннотацию и оберточный текст подготовило само издательство (а не я), только посоветовавшись со мной. Очевидно, чтобы обезопасить себя (читатели моего блога поймут, от чего именно), издательство перед текстом романа поместило надпись: "Мнение редакции может не совпадать с точкой зрения автора". На фото - российский "Музей", а также два "Музея" рядом. Как видите, на русском есть еще желтый круг со словами "впервые на русском языке". Круг расположен рядом с именем автора, создает иллюзию, будто это вообще первая переведенная на русский книга Оксаны. Это, как известно, не так, но ничего - так даже интереснее", - написала Елена Мариничева

-Привіт!
-привіт!
Що нового у школі?
-ми зараз на уроці украйнськой літератури читаемо твір!
-Який???
-"Федько-халамидник"
-ну і як тобі?
-цікавий, хочешь тобі перекажу?
-дуже!
_"Федько був справжній розбишака-халамидник. З ним весь час траплялись якісь історії. То шибку розіб’є, то око товаришеві підіб’є. Діти граються, ліплять хатки з піску, Федько раптом візьме та й поваляє — і своє, і чуже. А як хто заплаче, то звалить на землю й питає, чи наживсь на світі. Як той згоджується — відпускає, як ні, то ще й наб’є. Запускають діти змія, то Федько прийде (не криючись, не любив ховатись) та й одбере. Але бувало так, що візьме й оддасть змія, ще й ниток своїх дасть для вірьовочки. Батьки його за шкоду лаяли й били. Але й тут він поводиться не так, як усі діти: не плаче, не проситься, насупиться й сидить. Батько стане його бити — і не
скрикне. Після цього батько вийме з кишені дві чи три копійки й дає  йому."-Це покищо все що я прочитав
-ну ти мене і зацікавив, я теж буду читати
-Це гарно, бувай!
-бувай