Твір за планом: *особливе ставленняукраїнців до хліба *давні традиції *фольклорні твори про хліб *тяжка хліборобська праця *жовтий колір - символ ниви *відношення до хліба у моїй родині.

Хліб завжди цінується українцями. Усі розуміють, що без хліба людину чекає голод.
Про нього складено багато прислів'їв та приказок. Він усьому голова. Хлібом-сіллю на вишитому рушнику гостинні українці з давніх часів зустрічають дорогих гостей. Вміють випікати смачні та запашні короваї, хлібини, калачі. Наші предки ніколи не залишали на столі крихти хліба. Коли падала хлібина, піднімали її й цілували за життя, що на ньому тримається. Бо зернові рослини, які дають хліб, смачною випічкою та кашами годують людей, а кормом - домашню худобу.
До хліба повинне бути дбайливе ставлення.

У старої зі старим було своє домашнє господарство всяк скот.И були у них два красивих петушка.Они ходили гордо піднявши голову,і вважали себе найголовнішими і важными.И завжди вони сперечалися междусобой хто з них кращий,хто з них голосніше кукарекает,хто з них вище голову підніме,хто зерна більше съест.И кожен їх суперечка закінчувався дракой.Все тварини на фермі знали про це,але не схвалювали цих суперечок,бо вони хотіли жити спокійно і дружно.
Одного разу у двір пробралася лисица.Она хотіла утощить хоч одну курицу.Она залізла в курник і початку ловити их.Курочки стали "кричати",півні їх почули і стали сперечатися хто піде їх Тут підійшла мудра корова і "сказала"-спробуйте врятувати їх разом і побачите,як це приємно працювати вместе.Петухи на секунду задумалися і вирішили влаштувати перемирие.Они прибігли в курник,і стали боляче клювати лису.Они клювали її ніс, хвіст,і голову.Ей стало так боляче,що вона не вытерпила і убежала.Все курочки залишився цілими і дуже невредимыми.Они дякували півнів за А найголовніше що їм сподобалося бути командой.С тих пір вони більше не пустували так не билися і не сварилися.

На мою думку, щоб вижити, людина зобов’язана навчитися пе­ребувати в злагоді з природою.

По-перше, вона сама є часточкою природи, тобто її існування залежить і від навколишнього середовища, і від екології планети в цілому. Яскравим прикладом своєрідного художнього осмислен­ня думки про те, що можна жити в гармонії з природою й не шко­дити їй, є твір Даніеля Дефо «Робінзон Крузо». Автор описує по­бут і діяльність людини, яка випадково потрапила на безлюдний острів. Здавалося б, вижити немає шансів, проте головний герой пристосувався до свого нового середовища й, використавши можливості довкілля та здобутки цивілізації, зумів забезпечити для себе порівняно високий рівень життя.

По-друге, розробляючи щоразу нові й нові технології, людина ли­ше ціною власних помилок, а іноді навіть глобальних катастроф, навчається передбачати наслідки впровадження власних винахо­дів, тобто поступово розуміє необхідність розвитку екологічної свідомості.

Прикладів цього є чимало й у сучасному житті, і в історії. Ідеться насамперед про те, що життя можливе без деяких винахо­дів, що їх можна використовувати на благо природи, що впрова­джувати їх варто лише тоді, коли створено необхідну систему за­хисту від згубного впливу їх на довкілля. Так, російський учений Ігор Курчатов, один із розробників атомної бомби, усвідомивши наслідки свого винаходу, став боротися за використання атомної енергії для мирних цілей. Але мені не відомі, на жаль, випадки, коли вчені відмовлялися від своїх винаходів задля збереження довкілля.

Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що приро­да може існувати без людини, а людина без природи — ні. Саме тому кожен, хто живе на Землі, має прагнути до гармонійного співіснування з довкіллям і зобов’язаний піклуватися про збере­ження багатств планети.