Твір на тему духовне зцілення петра попельського (за повістю в. короленка сліпий музикант)

Мотив поисков счастья, заложенного в самой натуре человека, проходит через все творчество Короленко. Он стал основным и для «Слепого музыканта» (886). История слепого мальчика Петра Попельского по замыслу писателя соотносилась с сложными нравственными поисками интеллигентной молодежи 80-х годов. Впоследствии Короленко писал, что в «Слепом музыканте» «отразилось романтическое настроение» его поколения. Художественная логика «Слепого музыканта» должна была привести читателя к мысли, что даже человек, жестоко обиженный природою, в состоянии побороть эгоистическую сосредоточенность на своем несчастье, что и для него существует не только возможность, но и необходимость стремления к свету, к полноте человеческого счастья.
Духовное прозрение героя происходит в результате понимания им того, что он и его талант нужны людям. В повести раскрывается диалектика сочетания природного и общественного начал в человеке. Короленко убежден в недостаточности только рационального, просветительского, «головного» объяснения жизни и человека. Так, дядя слепого мальчика Максим, создавая программу его воспитания, во многом совершенно справедливую, пытается все же ограничить сферу интересов своего воспитанника лишь узкими границами доступного ему мира. С изумлением

Чотири десятиліття хіт івасюка співають з великої сцени, на весіллях, у дружніх компані слова “ти признайся мені, звідки в тебе ті чари” знають всі – від чернівців до далекої камчатки. саме від чернівців. адже 13 вересня 1970 року звідси у світи полинула ця пісня. 21-річний студент чернівецького медичного інституту володя івасюк виконав свою “руту” в прямому ефірі відомої колись телепрограми “камертон хорошого настрою”, що на всю україну транслювалася з театральної площі столиці буковини. а вже незабаром на цього молодого хлопця звалилася всесоюзна учора, 12 вересня, на театральній площі у чернівцях знову звучала “червона рута”. свято української пісні, до 40-річчя нев’янучого шлягера, зібрало молодих місцевих виконавців, поетів, друзів та родину композитора, очевидців тієї пам’ятної події. 13 вересня 1970-го ця площа була такою ж людною. жителі чернівців зупинялися, проходячи повз. і саме вони були першими свідками народження нині всіма улюбленої пісні. з точки зору музики, «червона рута» – абсолютно звичайна пісня: слова, що легко запам’ятовуються, проста мелодія. але, тим не менше, володимир івасюк три роки присвятив роботі над нею. розпочалося ж все зі збірника коломийок відомого українського фольклориста та етнографа володимира гнатюка. івасюку було 18 років, коли у великій батьківській бібліотеці він знайшов цю книгу, а в ній - незвичну назву квітки – черлена рута… - це був 1967 рік. і, власне, з цього часу розпочинається робота композитора над піснею, - розповідає «вз» наталія мороз, головний зберігач фондів чернівецького обласного меморіального музею володимира івасюка. – володя зацікавився незвичною назвою, але нічого більше про це не знав. а в 1969 році разом із батьком, письменником михайлом івасюком, поїхав у фольклорну експедицію в село розтоки путильського району чернівецької області. там від місцевих гуцулів почув легенду про таємничу квітку. за нею, рута рідко квітне червоним цвітом – в ніч на івана купала, та й то на коротку мить. але дівчині, якій пощастить знайти й зірвати ці чарівні пелюстки, випадає щастя своєю вродою зачарувати хлопця. івасюк довго шліфував свій текст, переробляв, дописував. з перших варіантів пісні зберігся ось такий:

Кожен з нас прагне досягти неабияких успіхів у житті. цьому нас вчать змалечку найрідніші люди, яким не байдужа наша доля. ми ставимо перед собою мету та йдемо до неї маленькими кроками, намагаючись втілити її у реальність. успіхів можна домогтися у різних сферах свого життя. і кожен сам обирає свій шлях та шукає ключ до успіху, виокремлює для себе найвагоміші складові, які досягти значного результату. що стосується мене, то я поки-що не можу назвати себе успішною людиною. принаймні на даному етапі життя, я ще не досягла певних висот. як на мене, успішним може називатися лише той, хто пройшов безліч випробувань на своєму шляху, ретельно та старанно працював, набрався багатого досвіду і врешті-решт може похвалитися вагомими здобутками в той чи іншій сфері діяльності. життєвий успіх для мене – це по-перше, велика та дружня родина, яка буде любити і підтримувати незважаючи ні на що. по-друге – це вірні та надійні друзі, в компанії з якими ти почуваєш себе легко й невимушено. на мій погляд неможливо оминути одну з вагомих складових нашого життя якою є робота, та, що викликає  задоволення і бажання займатися улюбленою справою знов і знов. безумовно, людина сама творець свого щастя. у всіх нас повинно бути бажання домогтися чогось у житті і я теж не виключення. тому все своє подальше життя буду намагатися впевнено йти до своєї мети і стати по-справжньому успішною людиною!