Як перекласти японською мовою року камі -дзюго із - сан емпіцу?

Интернет переводчик тебе в

Трішки більше ніж есе,але все ж))

Людина повинна відповідати за свої слова. Цього нас вчили з дитинства. Але, кажучи це, наші батьки та вчителі, що говорили нам про це, далеко не завжди самі це робили. Згадаймо, скільки разів ба­тьки обіцяли купити ту чи іншу іграшку, розраховуючи на те, що ди­тина відчепиться, а потім і зовсім забуде. І яке ж відчуваєш розча­рування, коли розумієш, що ніякої нової іграшки у тебе не буде! Так, ще з дитинства починаєш розуміти, що люди навколо тебе бувають не­щирі, що не можна довіряти словам іншої людини. А якщо інші го­ворять неправду, то можна це робити і самому. І з такої, на перший погляд, дрібниці насправді виростає велика проблема.

«Слово не горобець, вилетить не впіймаєш», — кажуть в наро­ді. І перш ніж пообіцяти що-небудь, людина повинна сто разів по­думати, чи зможе вона це зробити. У давні часи люди вірили у силу слова, у відповідність його дійсності. Тому вони не мали підписува­

ти якісь договори, закріплювати угоди печатками. Однією з най­кращих якостей вважалося здатність дотримувати слова. А зараз нещирість, хитрість сприймаються як цілком зрозумілі й прийнят­ні речі. Люди одружуються, обіцяють бути вірними друг другу пе­ред свідками, та потім зраджують і залишають один одного. Ком­паньйони підписують угоду, та зовсім не збираються дотримувати­ся її умов, бо кожний думає лише про свою вигоду.

Дуже прикро дивитися на цю нещирість, та починається все з недотриманих обіцянок. Велика брехня народжується з малої. Тому намагайтеся дотримувати свого слова, не обдурюйте інших, і, мож­ливо, світ стане чеснішим!

Подробнее - на -

Объяснение:

9 травня - особливе свято! У цей день весь народ відзначає свято Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Сумно стоять ветерани. Сумно, тому що багато солдатів не повернулося додому. Щороку на свято їх приходить все менше і менше. Вони слухають привітальні промови, приймають вітання, а в пам'яті проносяться ті далекі суворі дні. І кожен згадує щось своє.Дні, місяці, чотири довгих роки солдату дивилася в його очі смерть. Але солдат не відводив погляду. Вона була йому не страшна. Страшніше і болючіше було дивитися на розорені села і міста, на голодуючих і виснажених дітлахів, на змучених і втомлених жінок. Війна постукала в кожен будинок і принесла біду: матері втратили своїх синів, дружини - чоловіків, діти - батьків і матерів. Зараз живемо ми під мирним небом, але завжди будемо пам'ятати, якою ціною здобули люди цей світ.Ми люди 21 століття. І ми повинні берегти ветеранів, тому що їх залишається все менше. Я бажаю всім ветеранам здоров'я, щастя і удачі!