ответ
Объяснение:
Твір роздум на тему "Вікіпедія - простір необмежених можливостей і прихованих обмежень":
Вікіпедія - це найвідоміша та найпопулярніша онлайн-енциклопедія. Діє вона з 2001 року, тому сьогодні важко знайти інтернет-користувача, який не чув би про цю енциклопедію. Вікіпедія - простір необмежених можливостей. Тут можна знайти інформацію на будь-яку тему: від поняття атому до особистого життя Стіва Джобса.
Водночас Вікіпедія є простором прихованих обмежень. Вона не є авторитетом або певним стандартом, як може здатися на перший погляд. Усі статті енциклопедії мають різну міру правдивості, повноти та якості. Це пов'язано з тим, що самі користувачі можуть заповнювати сторінки Вікіпедії. Людина стає обмеженою, коли починає довіряти одному джерелу, у цьому і криється небезпека цієї енциклопедії.
Людина є створінням природи, тому вони нерозривно пов"язані, вони складають єдине ціле. Але якщо природа може існувати (і існувала) без людини, то людина ні в якому сенсі не може існувати без природи. Людина завжди брала від природи те, що потрібно їй для існування: іжу, одяг, будівельні матеріали тощо. У наш час все змінилося, ми використовуємо більше синтетично створених матеріалів, а залишками від їх виробництва забруднюємо те, що залишилося від колишнього багатства природи. Світ рослин, тварин, світ чистого повітря все більше віддаляється від сучасної людини, а це означає, що людина втрачає колишню гармонію зв"язку з навколишнім середовищем. Вважаю, що нам треба насолоджуватися цією природною красою, поки ми ще маємо таку можливість.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Моя бабуся план 1.якою людиною е є твоя бабуся 2.яка у нею посмішка, очі, руки 3.що ти відчуваєшь під час зустрічі з бабусею 4.твої відчуття до бабусі 5.бабуся для мене-
Її обличчя вже вкрилось зморшками, особливо навколо губ та очей, адже вона, скільки я себе пам"ятаю, завжди посміхалась, що там не було б. Вона ніколи не втрачала оптимізму, та завжди стверджувала, що посмішка — це найкраща збоя проти поганого настрою. Лиш один погляд її зелених очей мотивує тебе ніколи не здаватись, а теплі, ніжні обійми рук — стали найкращою підтримкою при негараздах.
Я завжди відчуватиму всю її любов, пригадуючи, як колись її губи виспівували ту ніжну колискову про білих птахів.
А я відчуваю, як тріпоче моє серце, коли я згадую її образ, коли, перебуваючи в її оселі, читаю їй книги, розуміючи, що вона щаслива, коли я поряд.
Бабуся для мене — це найрідніша людина, яка навчила мене любити весь навколишній світ.